Володимир Моісеєнко: ”Головне - розуміти бджолу”

Володимир Моісеєнко,- шанована та відома в бджолярському колі людина. Живе та працює Володимир Миколайович на Слобожанщині, пасічникує вже більше 25 років. Свого часу розробив авторську технологію та обладнання для виготовлення пилку. А сортові меда та медові напої з пасіки Моісеєнко по праву вважаються одними з найкращих в Україні.

– Як прийшли до рішення займатися бджолами?

-Обидва діди були пасічниками, так що скільки я себе пам’ятаю, у нас завжди були бджоли. Більше того, прадіди, прапрадіди теж мали пасіки.Так що бджолярство – наша родинна традиція, яку я продовжую.

У 1995 році переїхав до селища Старий Салтів і там з 3 вуликів , які мені подарував дід, я й почав займатися бджолами. Спочатку були лежаки. Потім я зрозумів,що ця система не достатньо ефективна і перейшов на багатокорпусну. Паралельно почав займатися пилком. Тому, що мед ми отримували перший не раніше кінця травня -початку червня, а пилок – вже наприкінці квітня- на початку травня. На той момент, коли я вирішив зайнятися пилком не було ніякої інформації ні про те , як його збирати, ні про те, як сушити. Найбільшою проблемою було зробити правильно сушарку.

-Ви користуєтеся сушарками для пилку винятково власного виробництва. Промислові сушарки, які сьогодні випускаються промислово, не влаштовують?

– Чому? Вони мають право на життя, працюють, сушать. Вони свою функцію виконують. Але питання в якості. Головне в цьому процесі – не пересушити. А якраз пилок, який отримують в таких сушпрках, – як правило пересушенный. Він – твердий, як пшоно. Щоб цього не було, треба, щоб пилок сохнув рівномірно. В своїх шкафах для сушіння, я пилок перемішую, міняю полиці місцями. Це вимагає додаткових затрат праці та часу, але зате якість пилку набагато краща. Для збирання пилку, я використовую навісні пилкозбірники, які вішаються зверху на вулик.Є там свої плюси і свої мінуси. Але зараз все більше роблять донні пилкозбірники. І від пасічників, які їх ставлять не раз чув: “Ось, тепер пилок можна збирати не кожного дня”. Це велика помилка. Технологія збирання пилку передбачає щоденний відбір і відразу сушити, не можна залишати, скажімо, до ранку. Якщо цього не зробити, вологий пилок, через те , що в ньому утворюються різноманітні мікроорганізми починає гіркнути. Зовні ці процеси не помітно: тільки в лабораторії, або на смак, якщо пасічник має досвід. Але таким пилком можна навіть отруїтися.
Оптимальна вологість для пилку – 8-10 відсотків. Вологий, недосушений пилок коли стискаєш в додоні, він злипається, як снігова куля. І не розвалюється. А коли пилок висушений правильно, начебто куля утворилася, але буквально через кілька секунд вона розвалюється.

-Правду кажуть, що зберегти пилок ще складніше,ніж зібрати, або висушити?

-Правду. Зібравши пилок, його ж відразу не реалізуєш. Інколи і півроку доводиться зберігати. Зберігати пилок обов’язково треба в сухому прохолодному приміщенні. Ідеальний варіант – холодильник.

-Які вулики використовуєте на своїй пасіці, яким бджолам надаєте перевагу?

-У мене більше 300 вуликів. Різновидів багато, але поступово переходжу до однієї системи, багатокорпусної.
Для гнізда – вулики Рута, а під мед 145-а рамка. Є Делони. З них можна отримувати і мед і пилок, але дуже це працезатратний процес.
Що стосується бджіл, то спочатку займався карпаткою. Але зараз це вже – бджоли моєї власної селекції. Я відбираю родини, які себе показали і виводжу з них маток. Маток виводжу сам. Селекція веду по пилку, по медопродуктивності, по незлобивості.

Мед у нас монофлорний, сортовий.
Раніше взагалі пасіка була кочовою, майже 20 років. За сезон переїжджали 5-7 разів. Бджоли постійно знаходилися на платформах. Це було зручно, вулики не треба було завантажувати кожного разу. Але після того, як знайшов гарне місце, вже чотири роки пасіка стоїть на стаціонарі.

-Про медове вино ще хотілося б запитати. Розвиваєте ще цей напрямок?

-На сьогодні нічого нового не робимо, бо свого часу були виготовлено стільки вина, що не один рік будемо продавати. Немає сьогодні, на жаль, попиту, немає тих фестивалів та виставок, які були раніше. Родзинка нашого медоваріння – медове вино на березовому соці. Виробляємо його близько 10 років. Ми замінили воду березовим соком. Напій не варений, а ставлений. Процес бродіння триває приблизно рік-півтора, довго освітлюється. Вино м’яке, ніжне з приємним букетом. Є також напої з додаванням різноманітних соків: вишня, виноград, терен.

–Знаю, що розпочали роботу по отриманню статусу еко-пасіки. На якому вона етапі?

-Заявку нашу прийняли. Близько року триває перехідний період. Головне – щоб територія, де знаходиться пасіка відповідала всім вимогам до органічної. Мається на увазі, щоб не було доріг, виробництва, щоб було багато дикоросів, лісів і не більше 30 відсотків полів. Сподіваюся,що все вдасться і ми будемо виробляти органічний мед та пилок.

-Якщо бути гарним пасічником, то треба бути і столярем, і агрономом, і зоотехніком, і ботаніком, а головне- розуміти рослину і бджолу…