Порожні вулики, завмерлі медогонки, штучний мед, над квітучими полями сильний трупний запах, і мільйони стерилізованих м’ясних мух… Ні, це не страшний сон бджоляра, а справді можливе реальне майбутнє…

Так вважає старший ентомолог Департаменту сировинних галузей та регіонального розвитку Західної Австралії (DPIRD) Девід Кук. Якщо людство таки погубить бджіл, нас зможуть виручити… мухи. Він уже багато років вивчає біологію м’ясних мух і стверджує, що вони непогані запилювачі.

«М’ясні мухи великі та активні комахи. Їм потрібно багато енергії, тому вони послідовні в пошуках нектару. Вони літають від квітки до квітки цілий день, затримуючись на кожній, в середньому, по 30 секунд. У них волохаті ноги, до яких прилипає багато пилку, тому вони чудові запилювачі» – стверджує Кук.

Ще одна перевага м’ясних мух – вони працюють у холодніший час доби, коли бджоли ще сидять у вулику. Вони не відволікаються на виготовлення меду, не вигодовують потомство, а вільний від цих обтяжливих робіт час витрачають на вживання солодкої амброзії.

“Ще одна перевага м’ясних мух полягає в тому, що вони вас не жалять, як бджоли, тому справлятися з ними, в буквальному сенсі, менш болісне заняття”, – каже старший ентомолог.

Фахівець з мух випробовує комах на запиленні авокадо в південній частині Західної Австралії вже кілька років і стверджує, що вони чудово справляються з цим завданням.

Кук  визнає, що бджоли мають дві істотні переваги перед мухами. Вони дають мед («побічний продукт процесу запилення») та їхні сім’ї легше зберігати та перевозити у потрібне місце. З мухами дещо складніше, але й простіше якоюсь мірою.

Наприклад, так як мухи не прив’язані до гнізда, вони можуть розлетітися по околицях у пошуках кращого життя та пригод. Тому «прив’язати» їх до поля можна, створивши за допомогою біоінженерії мух, розміром менше звичайного. “Тоді вона не полетить надто далеко” – стверджує Девід.

Однак, більш ефективний спосіб утримати мух – це розповсюджувати над полем штучний запах білкової маси, що розкладається (читай тухлятини). М’ясна муха обожнює цей запах, і не тільки нікуди не подінеться, а, навпаки, на цей аромат злетяться всі її побратими в радіусі 1,5 км.

Щоб розмноження мух не вийшло з-під контролю, дослідник пропонує їх (знов-таки шляхом генної інженерії) стерилізувати. Втім, побічних явищ не очікується: «Мухи, які ми використовуємо, не є шкідниками ні для людей, ні для худоби», – сказав Кук.

Дослідження з вивчення запилювального потенціалу завершено та переходить у стадію комерціалізації, запевнив Девід Кук. Він впевнений в успіху, і в тому, що перші мухи-запилювачі вилетять у поля вже через два роки.

Чи не час нам брати-бджолярі перекваліфікуватися на муховодів?

Анатолій ГУРМАН