- Науковий фронт бджільництва: як українські вчені захищаютьавтентичність нашого меду
Війна змінила обличчя українського бджільництва, але не зупинила його розвиток. Поки наші захисники боронять землю, науковці тримають свій фронт — інтелектуальний та технологічний. На VII Медовому Форумі, що відбувся 14 листопада 2025 року під гаслом «Євроінтеграція медового сектору через сталий розвиток та партнерство в умовах війни», особливу увагу прикула доповідь докторки наук Леонори Адамчук. Тема критично важлива для кожного експортера та професійного пасічника: географічна та ботанічна ідентифікація меду.
Чому паспорт для меду — це вимога часу?
Сьогодні український мед — це не просто продукт, це стратегічний експортний ресурс. Проте, щоб успішно конкурувати на ринках ЄС, замало мати якісний товар. Потрібно документально та науково довести його походження. Як зазначила Леонора Адамчук, голова правління ГО «Фундація жінок пасічниць», географічна ідентифікація визначає регіон походження меду, а ботанічна — конкретну рослину-медонос.
Це не просто наукові терміни. Це інструменти, які дозволяють:
- Верифікувати автентичність: довести, що мед справжній.
- Захистити від фальсифікації: відсіяти підробки, які псують репутацію України.
- Вийти на ринки ЄС: забезпечити відповідність жорстким регламентам (Регламент ЄС 1169/2011, ISO 22000, Codex Alimentarius).
- Створити додану вартість: підготувати підґрунтя для реєстрації «географічних зазначень» (наприклад, як відомий усім «Карпатський мед»).
Атлас пилку України: фундамент мелісопалінології
Центральною темою обговорення стала мелісопалінологія — метод визначення ботанічного складу меду за пилковими зернами. Проте для того, щоб цей метод працював точно, науковцям потрібен еталон. Саме тому робота над «Пилковим Атласом України» визначена як одне з найпріоритетніших завдань.
Що таке Пилковий Атлас? Це детальна база даних пилкових профілів меду, притаманних саме нашій флорі. Науковці наполягають: Україні терміново потрібні не лише фахівці-палінологи, а й цифрова база даних, яка б містила мікрофотографії та описи пилку українських ендеміків. Без такого атласу неможливо створити «пилковий профіль» монофлорних медів (наприклад, соняшникового, ріпакового чи акацієвого), який би визнавали міжнародні лабораторії.
Комплексний підхід: від ізотопів до GPS
Окрім аналізу пилку, українські вчені пропонують впроваджувати цілу систему технічних підходів, які виведуть контроль якості на космічний рівень:
- Хімічний та ізотопний аналіз: вивчення мінерального складу та цукрового профілю сортів меду. За допомогою ізотопного мас-спектрометра (IRMS) можна виявити навіть найменші домішки цукрових сиропів.
- Діджиталізація пасік: Леонора Адамчук акцентувала на важливості GPS-прив’язки пасік. Використання мобільних додатків та цифрових баз даних дозволить покупцеві в ЄС побачити точну локацію, де бджоли збирали нектар.
- Сенсорний аналіз: формування професійної панелі дегустаторів та розробка стандартизованих шкал оцінки смаку, кольору та аромату меду.
Шлях до «цифрового вулика»
Українська наука, попри виклики війни, пропонує чіткий алгоритм дій. Розробка Пилкового Атласу, створення профілів мінерального складу та впровадження GPS-трекерів — це шлях до перетворення пасіки на сучасне, прозоре та високотехнологічне господарство.
Як підкреслила Леонора Адамчук, робота науковців сьогодні — це створення фундаменту, на якому пасічники зможуть будувати свій бізнес після перемоги. Географічна ідентифікація меду — це наш шанс зробити український бренд впізнаваним та елітним у всьому світі.
Редакція газети «Пасіка» продовжує стежити за розвитком проекту Пилкового Атласу та закликає бджолярів долучатися до наукових ініціатив, адже майбутнє галузі — за єдністю науки та практики.
