З бджільництвом, цієї найдавнішої галуззю, пов’язані імена не тільки відомих учених, лікарів, поетів, а й багатьох святих.

У грецькій міфології широку популярність здобув Аристей, син Аполлона і німфи Кірени. В античній, а пізніше у всій середньовічній літературі, Аристей вважався основоположником скотарства, полювання, вино -і маслоробства, бджільництва та взагалі всього сільського господарства, захисником від усяких напастей і хвороб людей, рослин, тварин, в тому числі і бджіл. Аристей навчив людей бджільництву, а бджолу вважав священною істотою, далекою від усього земного. 

Найшанованіший святий у бджолярів-католиків – Амброзіус (Амбросій, Амвросій). Амброзіус – Валеріус Ауреліус (339-397) народився в Трірі, навчався юриспруденції, в 370 році був призначений намісником Верхньої Італії з резиденцією в Майланді (Мілані). З 374 року був єпископом цього міста.

Поєднуючи світську діяльність королівського чиновника з ревним служінням церкви, своїми проповідями і працями, був визнаний видатним церковним діячем. Іконографія цього святого обширна, здебільшого це скульптурні зображення, у властивій для католицької церкви манері. Зображується з вуликом-сапеткою, що символізує вченість і силу слова.

Легенда свідчить, що коли Амброзіус був немовлям, під час сну на його обличчя сів бджолиний рій, а потім полетів, і жодна бджола його не вжалила. Це послужило ознакою майбутнього величі і красномовства святого.

Ім’я святого походить від слова «амброзія», що означає «їжа богів», «мед», так як проповіді Амброзіуса були подібні стікаючому меду. У католицькій церкві свято цього захисника бджіл і бджолярів відзначається 7 грудня.

Іоанн Златоуст, також є його зображення з атрибутом бджільництва – вуликом-сапеткою, що дає підставу припустити про його причетність до бджільництва.

Святий Рохус (1295-1327) в католицькій церкві шанується як захисник від чуми та інших епідемій. Лікував він освяченим медом. Чи то перебування хворого біля бджолиного вулика, то чи медова терапія, а швидше за все, спільна дія цих факторів приводили до зцілення. Святий Рохус також зображується з бджолиним вуликом.

Святий К. Барромеус (16 століття), настоятель католицького храму, також був відомий своєю боротьбою проти чуми, зображувався з медовим стільником.

У Болгарії і в Західній Україні 23 лютого вшановували пам’ять святого Харлампія. Єпископ Харлампій жив і проповідував у місті Магнезія (Мала Азія). Він обертав широкі маси язичницького населення в християнство, мав славу народного лікаря, використовуючи серед інших природних продуктів мед і віск для лікування різних хвороб.

Християнською церквою був проголошений святим, цілителем людей. У Болгарії в день святого Харлампа християни не працювали. Жінки вставали раніше, пекли коржі з зображенням хрестів і вуликів. Коржі, стільники і судочки з медом відносили до церкви на урочисту літургію. Після літургії на коржі намазували освячений мед і роздавали рідним і знайомим в честь цього свята. У деяких місцях освячений мед зберігали за вівтарем протягом 40 днів, а потім використовували як ліки.

У день цього святого відбувалися протичумні обряди, на яких використовувався освячений мед. За тиждень до свята святого Харлампа бджолярі поставляли на ринок мед, медові стільники, віск, воскові свічки. Багато церков в Болгарії носять ім’я цього шанованого покровителя бджільництва.

У Росії і в Україні найбільш шанованими заступниками бджільництва здавна були святі Зосима і Саватій. Між днем ​​святого Зосими (30 квітня) і святого Саватія (10 жовтня) укладався весь пасічний сезон.

30 квітня на Зосиму-пасічника сім’ї вивозили на пасіку, посеред неї ставили накритий чистою скатертиною стіл, на нього – хліб і сіль, черепок з жаром, Богоявленську воду і свічку, яка залишилася від великодньої заутрені, молилися святий двійці – Зосиму і Саватія, обходили навколо пасіки із запаленою свічкою, окропляли її освяченою водою.

2-10 жовтня відзначалася «бджолина дев’ятина», коли бджолярі збиралися разом, їли мед, пили медове пиво, випікали медове печиво, пригощали продуктами бджільництва рідних і знайомих.

Преподобний Саватій був ченцем Кирило Білозерського монастиря, потім перейшов до Валаамського монастиря, і, нарешті, в 1429 році морем переїжджає на Соловки. 1436 року в пошуках усамітнення, на Соловки прибуває Зосима, а 1452 року громада обирає його ігуменом.

Зосима і Саватій за переказами завозили з Соловків бджіл, вчили людей бджільництву. Однак документальних даних щодо цього немає. Образа із зображенням цих святих зустрічалися на кожній пасіці.Цим святим присвячено багато народних молитов, прислів’їв і приказок: «Милосердний Спас всяку душу рятує, Зосима-Саватій бджолу береже», «Що у бджоли в стільнику, то Зосима-Саватій дав», «Бджоли – Божі угодники, і на Зосиму-Саватія свій молебень співають».

Джерело: http://рустрана.рф/