Володимир Шкурупій у 80-х роках був випускником Черкаського педінституту з дипломом учителя української мови та літератури, редактором районного радіомовлення, редактором літературних журналів, письменником, потім колгоспним пасічником. Тепер він правлячий архієрей Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України Афанасій. Далі уривок його інтерв’ю Інтернет ресурсу https://gromada.group.

Пасіку, після довго часу, я відродив всередині цього літа. Бажання появлялося раніше, але до діла якось не доходило. А наприкінці цієї зими це бажання стало незворотним і точно вирішив заводити пасіку! Я майже двадцять років працював колгоспним пасічником, а свої бджолосім’ї мав уже у восьмому класі. Тому досвіду, як кажуть, не позичати. Деякі вулики збереглися з тих часів, шість сімей подарували добрі люди, ще сім відводків та нових вуликів для них прикупив, ось і вийшла пасіка. Планую з наступного року розширювати. По справжньому узгоджувати час між єпархіальною діяльністю, літературною творчістю і пасікою буду з настанням весни наступного року. Вони одне одному не заважають. Я за природою трудоголік, тому мені це не страшне. Як кажуть, трохи не доїсиш, трохи не доспиш, то й робота робиться. Відпочивати не вмію.

Українців часто порівнюють із бджолами, бо ми трудолюбиві, мирні, нікого не чіпаємо, а як нас зачеплять, то стаємо на захист Батьківщини, як і бджоли свого вулика. Україна відповідає образу вулика, в якому живе бджолина родина. І цей наш дім зараз намагаються загарбати одвічні наші вороги – московіти, вбиваючи, руйнуючи, грабуючи. розоряючи. Але бджоли, відігнавши ворога, швидко відбудовують понівечене гніздо, так само й ми після перемоги швидко відбудуємо розорену Батьківщину.