Чим небезпечний вароатоз? При закліщеності до 2 відсотків бджолина сім’я абсолют но не відчуває хвороби, а ми не бачимо його на комахах. Це не позначається ні на продуктивності, а ні на розвитку. При вищому відсотковому показнику вже починаються проблеми і, що найголовніше, падає імунітет сім’ї, тобто вона стає вразливою для всіх інших захворювань. Чим більше вона набирає кліща, тим сильніше зростає її агресивність, тим неспокійнішою вона стає. А коли паразита вже понад 10%, бджоло сім’я починає гинути…
У 1980 році, коли я вчився у інституті бджільництва, тільки почали надходити перші відомості про кліща. Я пам’ятаю, як підійшов до тоді вже всесвітнього відомого професора Таранова і запитав, чим же рятуватися від цієї пошесті, яка тільки-тільки розпочинала свою руйнівну ходу по наших пасіках. А він відповів, що кліщ ще дуже мало вивчений. Тому на даному етапі, перш за все треба досконало вивчити його біологію, дізнатися про його слабкі місця, і тільки після цього найближчим часом з’являться ефективні ліки.
По приїзді додому я був дуже наляканий, але ж нам розказували і показували жахливі картини як наслідок дій цього паразиту. Кліщ наступав, масово зникали цілі пасіки, а методів боротьби з ним все ще не було. До речі, гинули не тільки пасіки, але і пасічники. Деякі бджолярі старшого віку не змогли, так би мовити, пристосуватися до кліща. Якийсь дідок роками створював і пестив свою улюблену пасіку у 20-40-60 сімей, і ось раптом від неї майже нічого не залишалося.
Що діяти, як допомогти – ніхто не знав. Витри мати таке було справді нелегко, і дехто навіть помирав… Однак швидко з’явилися перші препарати – феотазін і фольбекс. Перший препарат був проти браулезу, але ним боролися і проти кліщу: підпалювали смужку, клали до вулика і цей дим трошки вбивав не тільки вошу, а й кліща. А фольбексом лікували акарапідоз. Він теж був у вигляді термічних смужок. Трішки пізніше по явився тимол, потім мурашина і щавлева кислота. І тоді стало трішечки простіше боротися з цією хворобою.
Приблизно у цей же час активно стала використовуватися й термокамера. Це приладдя дійсно дозволяло ефективно позбуватися кліща. За своє життя я прогнав через неї не одну тисячу сімей. Обробку я починав, коли нічна температура опускалася десь до 0 градусів, а денна була з невеличким плюсом.
У цей час бджоли збираються у клуб, і їх добре струшувати у касету термокамери. Якщо температура нижча, робити це набагато довше, бо бджоли заходять у комірки, і треба чекати, поки вони всі повиходять. Починали ми обробляти зазвичай десь 10 жовтня і закінчували приблизно 10 грудня. Най вища температура повітря, за якої доводилося працювати, це +12°С (бджола стає рухливою і працювати з нею складно), а найменша -10°С. Касета, у яку ми струшували бджіл, спочатку ставилася у ящик.
На дні його була прикріплена лампочка, яка горіла і зігрівала його, тобто бджола при низьких температурах не охолоджувалась. Щоби не тривожити сім’ю, відкривати вулик намагалися якомога тихіше, диму не давали. Натрусивши касету, спочатку її зважували й одразу у термокамеру. Щоб зручніше було повертати у вулик оброблену бджолу, і щоб вона не падала на землю, зробили спеціальний короб.
Термокамерою конструкції, яка була в мене, один чоловік за день міг обробити десять сімей. Хоча бували випадки що й більше, але це треба було робити з темна до темна. А взагалі доводи лося працювати і вночі, і під дощем…
За силою найбільша сім’я, яку довелося про пускати через термокамеру, була 4,3 кг. А одного разу, обробляючи бджіл в одному колгоспі, в одну касету струсили бджіл з 14 сімей! Ось настільки були ослаблені бджоли кліщем. Але й це не врятувало – 5 березня ця збірна сім’я пропала…
Причина у тому, що кліща хоч і не було на бджолі, але вона була дуже ослаблена його дією. Адже, згідно з даними польського професора Войки, якщо бджолу на личинковій стадії вражає тільки кліщ, то вага дорослої бджоли на 7% менша за норму. Якщо два – 15%, а якщо З, то бджола завмирає і вже не виходить із комірки. За даними того ж професора, у трутневий розплід самок кліща за ходить у сім разів більше, ніжу бджолиний.
Чим це обумовлено? Тим, що оптимальна температура розвитку кліща нижча, ніж розвитку бджоли. А трутневий розплід (ви бачили це з рамок) завжди на периферії гнізда. Чому? Тому що темпера тура його розвитку також трішки менша, ніж бджолиного, і тому вона більш оптимальна для кліща. Тому не треба нехтувати старим правилом – і ставте будівельні рамки і виводьте трутневий розплід з гнізда. Вирізайте трутневий розплід також з нижніх частин рамок. Тим самим ви будете різко зменшувати чисельність цього паразиту.
Деколи приходилось чути, що термокамера, мовляв, дуже шкідлива для бджіл. Так, можливо і є якась невеличка шкода, але тільки в перші години після обробки. У цей період бджоли масово накидаються на мед. У вулику стоїть страшний шум. Чому так? Справа у тому, що під час обробки у камері бджола сильно втрачає вологу. І щоб поповнити її запас, вона поїдає мед. Годин через 5 вона затихає і надалі поводиться цілком нормально, добре зимує.
Бджіл у термокамері я обробляв з 1981 року. При цьому я принципово не використовував хімічні препарати. І думав, що так буде до кінця мого життя. Однак у 1989 році, коли як раз з’явився біпін, я став помічати, що однієї осінньої обробки, як раніше, мені вже недостатньо.
Десь посередині літа у вулику я побачив багато кліща. Водночас його не було у тих моїх знайомих бджолярів, хто осінню бджолу обробив тим самим біпіном! Виходячи з цього я зробив висновок, що мій кліщ вже адаптувався до термокамери. Наступного року я провів експеримент: половину сімей обробив біпіном, другу половину прогнав через термокамеру. Результат – сім’ї, які обробив хімічним способом, були значно сильніші. Мої догадки підтвердилися… Я зрозумів, що без хімічних обробок мені не обійтись, тим більше, що к тому часу в мене вже було близько сотні сімей, і обробити їх термокамерою потребує дуже багато часу і зусиль.
Що стосується біпіну. Був у нас колись дуже гарний зоотехнік, на жаль, нині покійний, Новіков. Як тільки виник цей препарат, він сказав: «Нарешті я повірив, що скоро кліщ зникне». Але недарма кліща порівнюють з колорадським жуком. Він має такі ж самі можливості пристосувань до вбивчих речовин і буквально через 3-4 роки звикає до будь-якого препарату. Так сталося і з біпіном. Якщо обробляти бджіл тільки цим препаратом, через деякий час ефективність його значно падає.
Коли з’явилися смужки, я їх зразу застосував. Першим таким препаратом був байварол. Але десь із середини 90 років я побачив, що й одних смужок замало, треба використовувати декілька препаратів, чергувати їх.
Ось чудовий приклад, який яскраво це ілюструє. У Криму пасічникує мій добрий знайомий. Він років вісім підряд ставив смужки байворолу і був задоволений результатом. Але одного разу поставив їх, а сиплеться кліщ дуже мало, хоча з усього видно, що його у сім’ях багато. Перше що спало на думку, що смужки не справжні, а якась підробка. Але ж ні – їх привезли з Німеччини. Я йому порекомендував випробувати габон – його якраз розповсюджував Василь Гайдар. Через три дні телефонує і каже, що такого не міг собі уявити – кліща море! Наче хто купками понасипав! Через три дні бджоли ожили, пішов як слід розплід, і все в нього було добре. Ось так, а якщо б не своєчасна зміна лікувального препарату, пасіка би загинула.
Автор: Дяченко П.
