Латинська назва – Corylus avellana L. Народнi назви: горiшник, горішина, лiшана, лiска, гopix лісовий. Належить до родини березових. Деревоподібний кущ, сягає до 8 метрів заввишки. Тривалість життя до 150 років. Кора темно-сiра з характерними сочевичками. Гiлки дугоподібні, розходяться в різні боки, утворюючи обернено подібну крону. Пагони й молодi листки опушенi.
Ліщина – однодомна рослина, яка запилюється вiтром, хоча бджоли i джмелi збирають з неї пилок, коли iншi рослини ще не цвітуть. Тичинкові (чоловiчi) квітки без оцвітин, зiбранi у видовжені (завдовжки 3-5 см) сережки, їx луски густо опушені, а голі пиляки мають вгорi характерний пучок волосся. Чоловічі суцвіття утворюються на пагонах наприкінці лiта i щiльними видовженими циліндриками висять на кущах.
Рано навеснi, а iнодi при стабiльнiй вiдносно теплiй погоді в сонячнi днi наприкінці січня, або в лютому, сережки розраховуються i жовтiють. Варто тільки доторкнутися до гiлки i зразу ж пливе жовта хмара пилку.
Жіночі квітки ліщини дрібні i непомітні, червонувато-рожеві, ростуть на кінцях гілок.
Як і всі вітрозапилювальні рослини, ліщина виробляє багато пилку. В однiй сережцi лiщини до 4 млн. пилинок, Проте велика кiлькiсть пилку ще не гарантуе доброго запилення. Хоча лiщина квітне щорiчно i рясно, врожай гopixiв дає один раз у два-чотири роки. Здебільшого причиною є погоднi умови.
У той час, коли квітує лiщина, падають сніг, дощ, бувають заморозки. Коли тепла, суха та сонячна погода, а це буває один-два дні або декілька годин, лiщина не встигає запилитися. Крім того, чоловiчi квiтки-сережки зацвітають на декiлька днiв ранiше, нiж жiночi. Якщо хочете мати добрий урожай, треба у сонячний день, коли цвітуть жiночi квiтки, допомогти ліщині запилитися. Для цього треба взяти пучок вати i знайти кущ, де чоловiчi квiтки рясно наповнені пилкам, набрати його на вату i зробити ним примочки (легкi дотики) до жіночих квiточок. Таку операцію бажано повторити декiлька разiв. Результати своєї роботи ви з задоволенням побачите наприкінці лiта: кущ ліщини буде рясно вкритий горiхами.
Плід – гopix (10-20 мм у діаметрі) у зеленiй дзвоникуватiй обгортці, вкритій оксамитовим пушком. Урожай одного гектара лiщини може досягти 12-15 центнерів i навiть бiльше.
На превеликий жаль, здебільшого насадження лiщини мають дуже низьку продуктивність, якщо її порiвнювати з природними можливостями. Щоб лiщина добре плодоносила, потрібно дати iй свiтла, добрива, а в посушливих рівнинних районах потрібно зрошувати. На зрошуваних ділянках урожайність ліщини може досягнути 30 ц/га.
Історія свідчить, що ліщину вирощували у Стародавній Греції та Римі. Інформацію про цей кущ знаходимо у працях Вергiлiя, Плiнiя Старшого, Теофриста, Калумелли та iнших відомих вчених давніх віків. Одним з найбiльш вiдомих центрiв-розплідників лiщини були околицi iталiйського мiста Авеллано. І сьогоднi це мiсто вiдоме своею торгiвлею лiсовими горiхами. Стародавні римляни спочатку називали горішник “кориллюс”, а потім поступово впровадили назву “авелла”. Звідси й наукова назва ліщини звичайної – корилус авеллана.
Як i колись, так i тепер лiщина є однією з найцінніших лiсових рослин, добрим сусiдом дуба i сосни. Цiниться не тiльки властивостями плодiв, але й швидким ростом i плодоношенням (5-6-й рiк).
Лiщина звичайна росте в підліску листяних i мiшаних лiсiв (діброви, бучини тощо), у свiжих і вологих мiсцях i там, де достатньо світла. Поширена по всiй Украiнi, крiм крайнього пiвдня.
Практичне використання
Харчова, жироолійна, медодайна (вiрнiше пилкодайна – мед тільки падевий), лiкувальна, танідоносна, фарбувальна, деревинна, декоративна, фітомеліоративна рослина.
Дуже часто на сторiнках журналу можна прочитати рiзнi тематичні статті щодо поліпшення кормової бази бджіл. Лiщина i є цією рослиною, яка рано навеснi дає бджолам багато високоякiсного пилку, який мiстить багато бiлкiв i вiтамiнiв. У лiтку бджоли збирають з неi падевий мед. Часто пилок з ліщини заготовляють для підгодівлі бджіл взимку i рано навесні. Для цього зрізають гілки з розквітлими сережками, поміщаючи їx у посудину з водою в теплому приміщенні. Коли сережки зацвiтуть, гiлки струшують, пилок просівають через сито, змішують з медом чи цукровим сиропом i згодовують бджолам.
Лiщина підвищує родючість грунту, добре його затiнює, придатна для вирощування у прибалкових i прияружних лісомеліоративних насадженнях, має прекраснi вітрозахисні та ґрунтозахисні властивості .
Серед пасiчникiв лiщина повинна бути бажаною рослиною на стаціонарних пасіках, вона придатна для створення груп у парках i садах, її широко використовують, як підщепу для виведення високоврожайних садових сортів фундука.
Велику цiннiсть мають горiхи фундука i лiщини. 3 них отримують масло, якого у ядрi є до 70%. Бiлку міститься 16-22% (варто ше наголосити, що у хлiбi бiлку 5%, в молоці 6%, у м’ясi 12-15%, у яйцях 14%), вуглеводів 4-5%, є мінеральні солi, вiтаміни, (А, В, С, Р). Усе це надає горiхам особливу цінність у боротьбi з різними захворюваннями, зокрема серцево-судинними.
Ядро гopixa у 1,5 раза калорiйнiше вiд жирної свинини, у 7 разів – від картоплі, у 13 разів – вiд яблук, у 15 разів – вiд молока. Ядро добре зберігається впродовж 3 років. Дуже смачнi пiдсмаженi горiхи з медом.
Горiхи широко використовують у медицинi. Розтерте з водою ядро гopixa застосовують при кровохарканні, легеневих хворобах i лихоманці, вживають у їжу при нирково-кам’яній хворобі. Щоб не було цієї хвороби, достатньо кожного дня споживати 5-6 гopixів ліщини чи фундука.
Ядра гopixiв з медом корисні при анемії, ревматизмі, зобi та як загальнозміцнювальний засіб. Подрібнені ядра гopixiв, змішані з яєчним білком, використовують для лікування опiкiв.
Для тих, хто хоче виростити у своєму саду ліщину чи обробити живим ліщиновими плотом пасіку, нагадуємо, що лiщина розмножується насінням, кореневими пагонами, відводками.
При насіннєвому розмноженні горiхи, попередньо оброблені вiд гризунiв гасом (керосином), висівають відразу ж у грунт. У посушливих районах їx спочатку стратифiкують i висiвають пiздно восени. Для весняного посіву гopixи замочують у воді впродовж 4-5 днiв, потiм стратифiкують 4 мiсяціi в пiску за температури О…-5°С i на завершення стратифiкацiї кладуть пiд cнiг. Пepесушенi горiхи стратифікують упродовж року.
Враховуючи важливість ліщини, її треба розмножувати і берегти.
Джерело: Журнал “Український пасічник”, 2010 рік, № 2, с. 44.
