Павло Канунніков із Харківщини облаштував нову пасіку у Полтавському районі. Нині чоловік має близько тисячі вуликів. Стільки ж залишив у рідному місті де проживав до повномасштабної війни. Усе господарство довелося відновлювати з нуля.

До квітня чоловік проживав та працював поблизу міста Дергачі на Харківщині. Після початку повномасштабної війни не зміг вивезти жодного вулика та покинув частину обладнання.

“За бджолами треба кожного дня доглядати. А там немає нікого. Ці села фактично знаходяться на кордоні з Російською Федерацією. Немає звідти зв’язку. Ми не знаємо, як наші бджоли. Скоріш за все, що вони або згоріли, або пропали”.

“Цього року ми зібрали близько 30 кілограмів меду на вулик. Це половина з того, що плануємо і кожен рік збираємо. Десь через несприятливі погодні умови, десь через те, що пасіка у нас мобільна, ми постійно переїжджаємо, цього року через комендантську годину не змогли так активно переїжджати до медозборів. За весь період пасічникування це найскладніший сезон, однозначно”.

“Взагалі я пасічник з третього покоління. Обидва дідусі мої займалися цією справою. Вони займалися в таких дуже маленьких масштабах – 10-15 вуликів, чисто для себе. Коли мені виповнилося десь 20 років, ця пасіка перейшла до мене. Я полюбив цю справу. Сьогодні це моя основна робота, моє хобі”.