Професійний пасічник Пол О’Ніл живе та працює на острові Валентія. Це вкрай західне узбережжя Ірландії – край кліматично не привітний і не дуже несприятливий для ведення бджолиного господарства.
Якось, працюючи біля відкритого вулика Пол помітив чоловіка, який гуляв неподалік із трьома дітьми та активно жестикулював намагаючись привернути увагу. Виявилося, що це переселенець на ім’я Антон Товарницький, який тільки-но приїхав в Ірландію з сім’єю рятуючись від війни в Україні.
Антон майже не володів англійською, але сяк-так йому вдалося пояснити О’Нілу, що він теж пасічник і жваво цікавиться бджільництвом і умовами утримання бджіл на острові. Саме бджоли дуже швидко здружили чоловіків. Товарницький розповідав товаришу про особливості бджоловодіння в Україні, в тому числі і про популярність у нього на батьківщині вулик-терапії.
Виявилося, що в Ірландії цей метод оздоровлення зовсім не відомий. Він здався Полу цікавим та перспективним заняттям. Адже єдиною пам’яткою Валентина є старовинний, 180-річний, мальовничий маяк, подивитися на який щорічно приїжджає 20 тисяч туристів. А чому б до маяка не додати ще й бджолиний будиночок?
– «З моїм другом ми вирішили об’єднати наші знання та можливості та побудували перший в Ірландії бджолиний будиночок! – Розповідає Пол. – Від ідеї до її реалізації нам знадобилося лише кілька місяців».
У збудованому будиночку дві лежанки, під кожним 5 вуликів. Крім них у стіну вмонтовано ще три наглядові вулики, а всього в ньому 15 сімей. Завдяки цьому будиночок рясно наповнений гудінням, бджолиним біополем та вібраціями. Тепло, що виділяється бджолами, робить його теплим, затишним, вулики іонізують повітря, насичують його запахами меду, прополісу, маточного молочка та інших продуктів якими дуже корисно дихати. У ньому своя чудова атмосфера, яка сприяє медитації, відпочинку, сну.
Перед тим як зайти в будиночок бажаючих спочатку заводять у спеціальне приміщення (переобладнаний автобус), дають випити напій, приготований з прополісу, потім одягають захисні костюми (пошиті в національному українському стилі) і лише потім ведуть у царство бджіл, в якому вони зазвичай проводять півгодини. .
– «Люди, які достатньо зосереджені на своїх відчуттях, можуть відчути мікровібрації та енергію, що виходить від вуликів, – каже Пол. – Але навіть якщо ви цього не відчуваєте, це не має значення, оскільки бджоли все одно позитивно впливають на організм людини на клітинному рівні.
Особливо добре таке спілкування з бджолами впливає на нервову систему людини, а також допомагає при розладі сну, проблемах з диханням, хронічній втомі, шумі у вухах, стресі. Хоча науково і не доведено, але багато хто впевнений, що саме такий близький і постійний контакт із бджолами робить пасічників довгожителі.
Наприклад, швейцарський ентомолог ХІХ століття Франсуа Хубер, який, незважаючи на сліпоту, довго вивчав бджіл, прожив до 81 року. А польський бджоляр Йоган Дзерзон прожив до 95 років, що було великою рідкістю на початку XX століття».
Стартап українського та ірландського бджоляра спрацював на славу! Охочих відвідати будиночок було настільки багато, що друзі збудували ще один. Зараз вони думають, що можна зробити, щоб не закривати будиночки і в зимовий час, адже туристів у цей час не стає менше. Крім того, Пол та Антон пропонують пройти навчальний курс для колег бджолярів з усієї Ірландії, де діляться своїми знаннями та досвідом як організовувати подібні оздоровчі центри по всій країні.
