Українець, який здійснив революцію у бджільництві
Інструмент та обладнання

Українець, який здійснив революцію у бджільництві

Свій винахід він побачив уві сні новорічної ночі 1814 року і першим у світі створив розбірний рамковий вулик, з якого можна було відбирати мед, не знищуючи бджіл.

Сьогодні винаходом Петра Прокоповича, основоположника раціонального рамкового бджільництва, користуються мільйони пасічників по всьому світу.

Петро Іванович Прокопович народився 10 липня 1775 року у с. Митченки на Чернігівщині. Його батько – священик-шляхтич, представник старшинського козацького роду, з якого був знаменитий Феофан Прокопович. Петро 8 років провчився у богословському класі Київської духовної академії. Досконало знав грецьку, латину, німецьку, польську, угорську, французьку.

Прокопович І.В.
П.І. Прокопович (10.07.1775 – 03.04.1850) Видатний український бджоляр
винахідник рамкового вулика

Хлопець хотів працювати вчителем, мріяв про університет, але роботи не знайшов, тому за порадою тата подався до військової школи Переяславського полку. Чотири роки прослужив Петро Прокопович у війську, брав участь у персидській та кавказькій війни, його вміння відзначав О.Суворов. Та розчарувавшись у військовій кар’єрі 23-річний бравий гусар подав у відставку. Батько не зрозумів, чому син відмовився від військової та цивільної служби і вказав йому на двері.

Вихідної допомоги, отриманої при звільненні, вистачило Петру Івановичу на придбання трьох десятин землі та 37 вуликів, побудував хатинку для себе, примітивну винокурню — для прожиття. І почав відставник шукати бджолярів, розпитував їх, робив записи, навчився сам довбати вулики-дуплянки. Доглядав власні рої бджіл, спостерігав, узагальнював, виписав закордонні журнали: краплина за краплиною збирав досвід кращих пасічників.

У вересні 1801 року трапилася біда: пожежа знищила будиночок «поміщика» та винокурню. Петро Івановмч нашвидкуруч викопав землянку і поселився в ній. Всю зиму майстрував вулики-дуплянки, на що витратив останні 10 рублів, вихоплених із вогню. За 8 років він мав 580 вуликів.

На пасіці зустрів свою суджену, одружився, пішли діти. Син Степан хвостиком ходив за батьком, вчився бджолярству, але боявся дивитися, як гинули бджоли, коли для вибирання меду обкурювали сіркою бджолині сім’ї в. При цьому, як правило, знищенню підлягали найкращі сім’ї бджіл, які збирали найбільше меду.

У 1814 році Петро Прокопович створив перший у світі розбірний рамковий вулик. У ньому винахідник вперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла. Рамка не створювала позарамкового простору, це зберігало комфортність зимівлі клубу бджіл. Завдяки цьому стало можливим вільно оглянути бджолину сім’ю й активно впливати на хід її розвитку. А головне, Вулик Прокоповича дозволив вилучати мед, не винищуючи димом бджіл, як це практикувалося в колодній системі бджільництва, поширеній у ті часи.

Рамковий вулик Прокоповича П.І.
Фото: http://gazetaslovo.com.ua/tvorets-suchasnogo-bdzholynogo-domu/

Ще один визначний винахід Прокоповича — дерев’яна перегородка з отворами, через які проходять тільки робочі бджоли, що дає можливість отримувати чистий мед у рамках.

У 1828 році Петро Прокопович заснував у селі Митченки на Чернігівщині першу в Російській імперії та єдину тоді в Європі школу пасічників з 2-х річним терміном навчання.

У 1830 школа переїхала на хутор Пальчики, куплений саме з цією метою. Викладання велося українською мовою. Прокопович створив спеціальну азбуку для неписьменних бджолярів, розробив методику ліквідації неписьменності за два тижні. Уроки Прокоповича були цікавими; він охоче ділився мудрістю, викладав «живою і захоплюючою мовою вмів і любив з радістю і готовністю передавати те, що придбав довгим і постійним трудом і спостереженнями».

За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. При школі було кілька власних учбово-промислових пасік. Бджільницьке господарство налічувало близько десяти тисяч сімей, у тому числі немало рекордисток, мало великі поля нектародайних квітів, найчастіше сіяли синяк – медонос.

Петро Іванович написав 60 праць, серед яких «Грамота бджоляра» (1836), «Школа бджолярства».

Саме Прокопович розробив бджолярську термінологію для Східної Європи. Багато з його праць актуальні й сьогодні (наприклад, безмедикаментозний спосіб лікування гнильцю методом перегону бджіл у нове гніздо).

Прокопович швидко став знаменитістю: до нього приїздили у гості Микола Костомаров, Михайло Максимович,Тарас Шевченко.

У Прокоповича під Батурином Шевченко зробив малюнок «На пасіці»: зобразив чоловіка, який довбає вулик-дуплянку. «Славного українського бджоляра» Тарас Григорович описав у повісті «Близнюки»: «З’їжджу тижнів на два, три до Батурина. Там, біля Батурина десь, живе наш великий пасічник Прокопович. Послухаю його розумних розмов …».

Ескізи Т.Г. Шевченко “На пасіці”

Пасіку Прокоповича відвідав імператор Микола I, після чого наказав укласти угоду про постійні поставки меду до царського двору. Якось Прокопович надіслав на ім’я імператора прохання «задля збереження чистоти меду» змінити проект залізниці Москва-Київ, щоб замість Глухова і Батурина вона пролягла через Конотоп і Бахмач. Цар дозволив – і Прокопович із власної кишені оплатив перенесення залізниці. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ступеня.
Помер 75-річний Прокопович 3 квітня 1850 року й похований у склепі під 200-річними липами у Пальчиках.

Син Степан продовжив справу батька, упродовж 29 років утримував школу. Після його смерті уряд одразу ж наклав арешт на шкільне майно, не описавши його. Через це школу фактично було пограбовано — разом зі зрізаними липами та зниклими пасіками загинули рукопис невиданої книги Петра Прокоповича й навіть його портрети. Тому немає впевненості, що на відомому портреті Прокоповича зображений саме він.

У 1975 році ім’я Прокоповича було присвоєно Українській дослідній станції бджільництва у Гадячі, тепер це Український інститут бджільництва.

Найперший і найоригінальніший пам’ятник бджоляру встановлено 1935 року у Львові. Він точно відтворює винайдений Прокоповичем рамковий вулик. Пам’ятник виготовлено з вапняку й прикрашено бронзовим медальйоном із профілем видатного вченого й роками його життя.

Автор: Інна Саріогло

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *