25 років тому, 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин сталася історична подія: Верховна Рада прийняла Конституцію незалежної України. Серед тих, хто працював над створенням основного закону української держави був і Володимир Стретович, заслужений юрист України, президент ГО “Всеукраїнське об’єднання громадських організацій “Спілка Пасічників України”. 

• Робота над Конституцією почалася ще в 1990 році, відразу після прийняття Декларації про державний суверенітет, — пригадує Володимир Миколайович. — На той час я працював вченим секретарем Інституту держави та права АН УРСР. Україна ще перебувала в рамках колишнього СРСР, але вже готувалися до проголошення незалежності, що й було зроблено в серпні 1991 року. В основу проєкту Конституції було покладено Декларацію про державний суверенітет від 16 липня 1990 року. Оскільки науково-експертного середовища ще не було, все приходило до нашого інституту. Я, як організатор науково-дослідної роботи, займався організацією дискусій, направленням думок та рекомендацій вчених щодо майбутньої Конституції України. Так що з самого початку роботи над основним законом країни був, як кажуть, у матеріалі.
  

Україна прийняла Конституцію останньою з колишніх радянських республік. Чому нам знадобилося так багато часу?

Володимир Стретович: 

• Насправді проєкт, який планувалося взяти за основу та винести  на всенародне обговорення був ухвалений ще у грудні 1993 року. Але дострокове припинення повноважень парламенту не дозволило розглянути та ухвалити проєкт в першому читанні. Відчувалася також сильна протидія з боку Росії. Була п’ята колона в особі комуністів, які у першому парламенті взагалі складали більшість. Комуністи отримали вказівку робити все для того, щоб зашкодити прийняттю Конституції. До України навіть приїжджала парламентська. делегація Російської Федерації на чолі з Зюгановим, яка залишила їм усну директиву: докласти максимум зусиль, щоб українська Конституція, а відповідно й українська держава не відбулися. Росія сподівалася повернути собі статус-кво гегемона на пострадянському просторі. І вона не бачила своєї імперії без України. А якби Україна не мала конституції, була “недодержавою”, легше було б проводити зовнішньополітичну експансію на нашій території.
  З обранням нового парламенту прийняття Конституції було поставлено на порядок денний як питання номер один. У жовтні 1994 року була створена конституційна комісія під керівництвом президента Леоніда Кучми та голови Верховної Ради Олександра Мороза, яка опрацьовувала остаточний текст Конституції до її прийняття. Я очолював напрямок, який відповідав за питання, пов’язані з судовою владою, правоохоронними органами, захистом Конституції. Процес йшов дуже важко, висувалися різні точки зору, гіпотези, позиції. В кінці 95-го року ми почали працювати робочою групою з 10 осіб. В результаті на початку березня 1996 року роботу над остаточним текстом Конституції було завершено. В останній декаді березня конституційна комісія рекомендувала Верховній раді прийняти Конституцію. Процедура прийняття йшла так само важко. Всі, без винятку, комуністи записувалися на виступ, затягували час. Президент Кучма, ні з ким не порадившись, вносить свій законопроєкт про проведення 27 вересня референдуму з прийняття Конституції України. Ми знали, що на нього буде винесено іншу редакцію проєкту Конституції, яка помітно обмежувала повноваження парламенту і відповідно підвищувала статус президента. Це послужило каталізатором для депутатського корпусу.
  

Які статті викликали найбільше суперечок?

Володимир Стретович: 

• Найбільший протест з боку лівих сил викликали такі питання, як статус мови. І знайти компромісне рішення вдалося лише під час останнього історичного засідання. Стаття 10, яка визначає, що “державною мовою в Україні є українська мова”, була доповнена таким пунктом: “В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України”. Гаряча ситуація була навколо Криму. Звучала пропозиція ліквідувати автономію Криму. Питання щодо президентства дуже важко йшло. Депутати, які лобіювали інтереси президента, не погоджувалися на урізання його повноважень. Також навколо місцевого самоврядування було багато питань: з якого рівня починати: сільського, районного чи обласного. Як на мене, це питання так і залишилося недовирішеним, Але компромісне на той час рішення все-таки було прийняте.
  Коли 4 травня була створена тимчасова спеціальна комісія, мені відвели роль секретаря. Відповідно все діловодство, всі поправки проходили через мене. Ми редагували спільно і вносили в остаточний текст вже компромісні поправки, щоб проєкт набрав необхідну кількість голосів для прийняття Конституції. Вранці 27 червня парламент, сформував 6 робочих груп по розділах конституції, де ще залишилися не узгоджені питання. Зокрема щодо прав людини, щодо судової влади, місцевого самоврядування. О 18 годині 10 хвилин 27 червня парламент почав роботу, яка тривала без перерви до ранку. О 9 годин 15 хвилин 28 червня депутати проголосували за прийняття Конституції України. 321 голос — ““за”, “проти” — 45, “утримались” — 12.
  
  До речі, знаєте, що це завдяки мені 28 червня визнали вихідним днем?– посміхається Володимир Миколайович.- А якщо серйозно, то 28 червня о 5 годині ранку я дійсно написав законопроєкт, про внесення доповнень до Кодексу законів про працю України. Мова йшла про те, що 28 червня, День Конституції України, вважається святковим вихідним днем.
  

Ви з усіма положеннями української Конституції згодні?

Володимир Стретович:

• Ні, не з усіма. Але вона є такою, якою могла бути у квітні 1996 року. це був компроміс, суспільний договір. Я пропонував, наприклад, щоб судді були підзвітні народові, а не незалежні, як в Конституції, щоб вони періодично звітували перед громадами територій, на яких здійснюють правосуддя.
  Я не задоволений, як виписана ситуація щодо екологічної безпеки. Сьогодні на прикладі бджолярства видно, що держава про неї не дбає.  Отруєння бджіл, застосування гербіцидів, пестицидів, фунгіцидів, які негативно впливають на здоров’я бджіл на людей, всі ці явища не витримують ніякої критики. Ми наполягали, шо в Україні не має бути баз іноземних військових сил, але  в Конституції, знову ж заради компромісу, записали, що російська військово-морська база має піти з Криму через 20 років. Водночас наступного дня після того, як ухвалили Конституцію, я вилітав на засідання юридичного комітету Ради Європи. Мені підготували переклад новоприйнятої Конституції. Скажу так, європейські колеги були вражені тим, наскільки прогресивною вона виглядала.
  

Чому ж тоді Конституція не працює?

Володимир Стретович:

• Виконавці не ті. Якщо гарну музику, яку написав геніальний композитор, дати грати бездарним виконавцям, то вони не зможуть її відтворити так, як треба. І з 96-го року ми були свідками того, що кожен президент намагався змінити конституцію під себе, забуваючи, що Конституція пишеться не на теперішній період, а на наступні. Президент має прийти по цій Конституції, її виконувати. Якщо хочеш змін, прийми, але вони вже працюватимуть починаючи з наступного президентського строку. Але, на щастя, повноважень не вистачило для радикальних змін, були лише не суттєві поправки.
  

Читаю статтю 13: “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України. … є об’єктами права власності Українського народу”. Що пішло не так?

Володимир Стретович:

• В тій же статті читаймо далі: “Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією”. Питання до того, як побудована система організації влади. В цьому випадку виконавча влада не справляється з виконанням Конституції. Використання такого ресурсу надр України, як природний газ, наприклад, держава віддала на відкуп комерційним структурам і вони на ньому заробляють. А не український народ, якому, як проголошує стаття основного закону країни, належать її надра. І це не що інше, як порушення конституційних прав українського народу. Те, що відбувається,— прямий наслідок девальвації цінностей демократії, які дають унікальну можливість раз на 4- 5 років змінювати місцеву владу, верховну владу, для того, щоб поліпшувати ситуацію в державі. А в нас з кожним наступним керівником ситуація погіршується. Конституцію не треба змінювати, треба навчитися за Конституцією жити. Я часто наводжу студентам на лекціях слова Григорія Сковороди: “Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть від яблуні свиней”. В нашій Конституції є все, якщо її виконувати, щоб будувати процвітаючу, успішну Україну. Але для цього потрібна політична воля тих, хто приходить до влади.

Автор: Саріогло І.