Анастасія Конюша зустріла війну ще 2014 року, коли навчалася на економічному факультеті в Луганську. Окупація змусила її з чоловіком Олексієм, у минулому футболістом луганської «Зорі», виїхати до Києва та починати життя спочатку.
Зараз молоде подружжя живе у Каневі, керує пасікою та виробляє мед, крем-мед та іншу продукцію під ТМ «Конюшина» та навіть підписало угоду на поставку своєї продукції з однією з найбільших в Україні продуктових мереж. Щоб досягти успіху, Анастасія постійно шукає нові знання, і тому долучилася до освітньо-грантової програми TalentA від міжнародної науково-дослідницької компанії Corteva Agriscience. «З нетерпінням чекала на кожну лекцію, яка відчиняла двері у новий цікавий світ знань, — зазначає підприємниця. — Викладачі допомагали нам, жінкам-фермеркам, та надихали на нові звершення». Анастасія змогла також виграти грант від засновника програми, який витратить на розширення бізнесу — покупку вуликів та відкриття нових ринків збуту.
Бджолярство — родинна справа Олексія, пасічника в четвертому поколінні. У 2015 році, коли стало зрозуміло, що війна прийшла на Донбас надовго, родина змогла вивезти у декількох вантажівках 30 з 200 вуликів з луганської пасіки — решта постраждали від обстрілів. Подружжя певний час подорожувало Україною: після Києва переїхало до Ужгорода, а потім до Кривого Рогу. Відвідували й родичів у селі Стовбина Долина, що на мальовничій Полтавщині. «Мали вирішити, де остаточно оселитись, і вибирали місце, — розповідає Анастасія. — Родичі чоловіка порадили поїхати до Канева, де великі насадження акації і можна отримувати мед високої якості».
Там пара орендувала квартиру. У теплу погоду вулики, а їх уже близько 200, кочують з місця на місце. Їх встановлюють на пагорбах Дніпра, де росте багато акацій, вивозять до лісу або до соняшникових полів, про що заздалегідь домовляються з фермерами. «Їм вигідно, коли поруч розташована пасіка, адже, наприклад, врожаї соняху зростають в такому випадку десь на третину. Тож ми домовляємось із сільськогосподарським підприємством про те, коли поставимо усі свої вулики поруч. І вони планують свою роботу з урахуванням роботи бджіл», — каже Анастасія. Вулики постійно під охороною, а взимку їх розміщують у селі Бобриця Черкаської області, де оселились батьки Олексія, які також є співвласниками пасіки.
Конюші-старші — дипломовані бджолярі й передають молодим підприємцям свої знання та навички. Наприклад, розповідають, що не потрібно швидко збирати мед, адже бджоли самостійно запечатають восковими кришечками заповнені стільники. В такому вигляді продукт може зберігатись роками. Утворену білу кірку підприємці зрізають та викачують мед спеціальною медогонкою. Якщо ж поспішити, то продукт скисає і починає бродити.
Спочатку підприємці займались лише виробництвом меду, а потім зацікавились його переробкою. Так з’явився новий продукт — крем-мед. Звичайний мед кілька діб вимішують до кремової консистенції, а потім додають ягоди та спеції. Усе це перемішують ще раз. Таких продуктів в асортименті підприємців шість — крем-мед із лимоном, обліпихою, смородиною, шоколадом і фундуком, стиглою малиною. Продукт розфасовується у баночки по 50, 100 або 200 г.
Усі смаки — інновація сім’ї Конюш. Вони самостійно розробляють рецепти, а потім довго обговорюють та вносять зміни. Однак не всі спроби вдалі. «Наприклад, вже декілька разів ми пробували створити крем-мед із м’ятою, однак поки не виходить. Мед та м’ята не смакують. Також разом з родиною виробляємо й іншу продукцію — воскові свічки, бальзами для губ, маточкове молочко та продаємо бджіл-маток», — розповідає Анастасія.
Фермерка згадує, як потрапила на курси для виробників, що їх проводили представники великої продовольчої мережі. Вона принесла власний продукт на дегустацію, і так крем-мед потрапив на полиці магазинів. «Він продається у спеціальному відділі української крафтової продукції. Представники мережі добре розуміють, що ми не можемо виробляти великі обсяги продукції, тому від нас цього й не вимагають», — каже підприємниця. Окрім того, товари під ТМ «Конюшина» можна придбати на сайті та на декількох маркетплейсах.
У 2021 році Анастасія приєдналась до освітньо-грантової програми TalentA від Corteva Agriscience. «Під час навчання викладачі нам багато розповідали про правила ведення підприємницької діяльності, надавали базові знання — від основ менеджменту до бухгалтерії — та відповідали на наші запитання», — згадує Анастасія, яка цього року вирішила долучитись до навчання удруге, і не тільки уважно прослухала усі лекції, але й змогла виграти грант.
«Це для мене був особливий час, коли можна залишити всі справи й виділити час на себе, на навчання. Я дякую за знання та натхнення. Грант — це можливість відновитись, масштабуватися і продовжувати займатися своєю справою. Будемо розширювати своє пасічне господарство і популяризувати наш продукт в Україні», — каже фермерка.
Кошти підуть на розвиток виробництва, яке розширюється навіть попри війну, що вдруге болісно вдарила по подружжю бджолярів. «Впали продажі, спостерігається дефіцит тари — баночок для фасування меду. Важко знайти сухофрукти високої якості, не вистачає поліграфічних матеріалів, а постійні перебої з електропостачанням теж негативно впливають на наш бізнес», — перераховує Анастасія проблеми, що їх викликало повномасштабне вторгнення росії в Україну. Однак підприємці не сидять склавши руки і продовжують працювати.
Зокрема, грант від Corteva допоможе збільшити кількість вуликів та бджолосімей, а відтак — обсяги виробництва меду. Частину продукції планують експортувати — український мед популярний за кордоном. Перші кроки для цього вже зроблені. Олексій Конюша вже презентував власну продукцію в ОАЕ та у Великій Британії та планує відправляти пробні партії й до інших країн світу. Сім’я Конюш зацікавлена у розвитку бджільництва в Україні, а тому планує ділитися досвідом із переселенцями й надавати їм вулики та бджіл задля започаткування власної справи. І дуже вдячна компанії Corteva Agriscience, яка дає їм таку можливість.