Народні назви медоноса Soidago vizgaurea L.: беселеник, бесидiр, бесикiр, воскобойка звичайна, жовтило, жовтобрюх, наволос, паломник. Золотушник звичайний – багаторiчна рослина заввишки 30-100 см. Стебла поодинокi або прямостоячi, розгалуженi, внизу голi, вгорi короткоопушенi. Прикореневi та нижнi стебловi листки черешковi, по краю – пилчастi. Середнi стебловi листки короткочерешковi, дрiбнопилчастi. Верхнi – сидячi дещо меншi за середнi, загостренi. Кошики дрiбнi, утворюють волотеподiбне суцвiття. Обгортка багаторядна, черепицеподiбна. Зовнiшнi квiтки в кошику язичковi, значно довшi за обгортку, з дуже малою виїмкою на верхiвцi, вiночок яскраво-жовтий. Середнi трубчастi квiтки з п’ятьма добре помiтними зубчиками вiдгину, також жовтi. Плiд – сiм’янка. Цвiте у липнi-вереснi, тривалiсть цвiтiння 30-40 днiв. Росте на узлiссях, у лiсах, чагарниках.

Золотушник звичайний – цiнний як пiзньолiтнiй медодай. Бджоли збирають з нього нектар i пилок. Пилок жовтий. Нектарна тканина розміщується в основi зав’язi. Одна квiтка видiляє 0,2-0,3 мг нектару. Суцвiття функцiонує 2 днi i видiляе за добу 0,5-0,7 мг цукру в нектарi. Медопродуктивнiсть – вiд 40-60 до 80-190 кг/га. Мед з нього золотисто-жовтого кольору, ароматний, приємний на смак, має лікувальні властивості.

Золотушник эвичайний застосовують у народнiй медицинi. Препарати мають діуретичну i жовчогінну дію, ix використовують як жовчогiнний засiб при хворобах жовчного мiхура, каменях у жовчному мixypi, жовтяницi, застійних явищах у печінці, сечокислому діатезі, гострому i хронiчному пiелонефритi, хронiчному гломерулонефритi, при хронічних захворюваннях нирок, запальних процесах, каменях i пiску в нирках, порушеннях обмiну сечової кислоти, при ревмагиэмі, полiартритах, подагрi та опiках.

Збирають на лiки верхнi частини стебел золотушника з листям i квiтковими кошичками.

Настiй iз золотушника роблять так: 6 чайних ложок подрібненої сировини заливають 2 склянками холодної води i настоять 8 годин. Це буде добова доза, яку вживають у декілька прийомiв.

У гомеопатії застосовують есенцію зi свiжих квiтiв золотушника, у ветеринарії при проносах i як сечогінний засіб. Кашку зi свіжих листків цiєї рослини, змішану з невеликою дозою води, застосовують для зовнішнього лікування гнійних ран i фурункулів. 

Насiння рослини разноситься вiтром на значнi вiдстанi, але розростається воно корінням, утворюючи суцiльнi зарості, якi заглушують бур’яни.

Джерело: Журнал “Український пасічник”, 1999 рік, №11, с. 33.