Бджоли відіграють важливу роль в екосистемах: майже всі види цих перетинчастокрилих комах незамінні в циклі розмноження квітучих рослин. Однак останні кілька десятиліть відзначається різкий спад у популяціях більшості членів великого сімейства бджолиних. Одним із ефективних методів компенсації такого негативного тренду, як не дивно, можуть стати певні практики експлуатації сонячних електростанцій. Цікаву ідею представила співробітниця університету Ланкастера (Великобританія) Холлі Блейдс (Hollie Blaydes) на онлайн-конференції Ecology Across Borders.
Поля сонячних панелей займають велику площу і не можуть розташовуватися на значній відстані від споживачів електроенергії. Тому вони конкурують за землю одночасно і з сільськогосподарськими угіддями, і особливо вразливими перед людською діяльністю екосистемами. В результаті народжується чимало конфліктів інтересів, але результати наукової роботи Блейдс обіцяють знизити негативні ефекти як мінімум від двох із них: проблеми економічної привабливості як сонячних електростанцій (СЕС), так і фермерських господарств, а також згубного впливу на навколишнє середовище.
Англійську дослідницю та її колег зацікавило питання взаємодії поширеного в країні виду комах-запилювачів із роду справжніх бджіл — джмелів — і СЕС, яких у Туманному Альбіоні стає дедалі більше. Вчені звернулися до теоретичних досліджень, перш ніж розпочинати дорогу та тривалу польову роботу. Вони використовували комбінацію з комп’ютерної моделі, що добре зарекомендувала себе, запилення рослин бджолами Poll4Pop і географічної інформаційної системи (GIS). У віртуальній реальності дослідники відтворили безліч різних типів сонячних електростанцій з фотоелектричними панелями – ті самі поля сонячних панелей, що врізаються в сільські ландшафти синьо-чорними квадратами. Відмінності переважно полягали у способі догляду за землею, де розміщувалися СЕС.
З’ясувалося, що за певних умов такі рукотворні структури можуть сприяти збільшенню поголів’я джмелів. Зазвичай керуючі СЕС компанії просто викошують під панелями всю траву, перетворюючи майданчик у величезний газон. Однак, якщо доглядати цю площу як за лугом, роль електростанції в екосистемі різко змінюється. Вона стає не практично неживою зеленою пустелею, а повноцінним учасником біоценозу. Одна-єдина зміна у стратегії догляду за землею під СЕС здатна вчетверо підвищити чисельність джмелів у радіусі кілометра від неї. А це, у свою чергу, матиме величезний вплив на ефективність запилення всіх квітучих рослин, що оточують. Таким чином, СЕС із конкурента за землю перетворюється для сільського господарства на цінного помічника. Тим більше що англійські фермери вже почали відзначати вплив зниження «поголів’я» бджіл. І для місцевої екології сонячні панелі зможуть принести користь, нівелюючи шкоду, завдану будівництвом та «відлученням» у природи ділянки.
Враховуючи, що для повноцінного «озеленення» енергосистеми Великобританії площу СЕС із фотоелектричними панелями необхідно радикально збільшити (з нинішніх 14 тисяч гектарів більш ніж до 90 тисяч), зайві плюси від їхньої установки не завадять. Проте, як зазначає Блейдс, виконана нею разом із колегами робота — поки що лише теоретична. Але на основі таких перспективних результатів моделювання можна вже проводити практичні спостереження та оцінити фактичну різницю між СЕС із лугом та газоном під панелями. Щоправда, є певні проблеми при реалізації запропонованої дослідниками стратегії менеджменту. Наприклад, зараз керуючі компанії таких електростанцій отримують дворічні контракти, отже довгостроковий догляд за землею під СЕС не завжди входить у бізнес-план.
Джерело: https://phys.org/news/2021-12-solar-boost-bumble-bee-win-win.html
