Ірині Ткачук 31 рік. Дипломована економістка, вона вже сім років займається бджільництвом. Справі її навчив дідусь – Іван Корнійович Гевел. Коли чоловіка не стало, онука приклала всі сили, аби зберегти пасіку в пам’ять про нього.
Справа дідуся
Ірина виросла в обласному центрі. Її дідусь та бабуся проживали в селі Ятрань Новоархангельського району, що за 300 кілометрів від Кропивницького. Дідусь працював у місцевому колгоспі трактористом, але справою всього його життя було бджолярство.
“Дідусь все життя займався пасікою. Він навіть отримав орден «Заслужений пасічник України». Раніше при колгоспі була пасіка, він там працював, а також вдома паралельно тримав свою. Мені запам’яталося, що коли йому нараховували пенсію, навіть були доплати за цей орден. Потім бачила в нього вдома портрети такі великі, а дідусь казав, що його фото було на дошці пошани за розвиток бджільництва” – згадує Ірина.
Онучку продовжувачкою справи дідусь не бачив. Не вірив, що жінці стане сил.
– Дідусь хотів, щоб пасікою займалися мій рідний брат, або ж дядько мій. А мені, попри те, що я дуже хотіла навчитися всім хитрощам, казав, що це не жіноча справа. Але я все одно намагалася підглянути і навчитися. Долучитися більш активно мені вдалося лише в останній рік життя дідуся, коли він дуже хворів. Йому тоді було за 80 і він погано ходив, тож залучав усіх, кого міг. Дядько мій допомагав фізично, а мені дідусь дозволяв постояти й подивитися.
Коли Івана Корнійовича не стало, пасіка нараховувала близько 45 вуликів. По заповіту майно мало перейти дядькові Ірини. Родина була настільки спантеличені, що не зналв що й робити:
– Думали продати вулики, але я запропонувала спробувати займатися пасікою самостійно. У разі, якщо справа не піде, продати, що лишиться. І ми почали. Дядя згадував, чому дідусь вчив його, я знайшла дідусевий записничок і почала вивчати його. У тому записничку були навіть контрольні роботи по бджільництву, якісь практичні завдання, адже дідусь цій справі навчався. Інтернет дуже допоміг та ютуб-канали
Ірині довелося вивчити інформацію про склад бджолиної сім’ї, яка її специфіка, харчування бджіл, їхні хвороби та як з ними боротися:
– Перший рік у нас таки вийшло. А другий – ні. Дуже багато бджіл загинуло. Я навіть не знаю, чому так сталося. Зима була холодна, можливо, ми їх погано утеплили. Можливо, залишили мало кормової бази. Але я хотіла за будь-яку ціну пасіку зберегти. У дідуся була «карпатка», я в інтернеті знайшла, де можна купити бджолопакети. І ми пасіку відродили. А потім вже мій чоловік, побачивши моє хобі, подарував спеціальне приладдя, в якому можна вирощувати бджоломаток, тож я почала робити це сама.
Ірина розповідає, що Новоархангельський район – чудове місце для заняття бджільництвом.
“Там чудовий медозбір, там луги, розкішні акацієві гаї. До того ж, ми з мамою останніми роками почали сіяти фацелію. Бджілкам дуже подобається. Мед виходить класний, такого темного кольору. Мої клієнти думають інколи, що це гречаний. Але я кажу, щоб не вірили взагалі, що в Кіровоградській області продають гречаний мед, зараз гречки в нашому регіоні практично немає. Ще є мед, який я називаю травневим. В нашому районі річки Синюха і Ятрань, і там дуже багато лугів із польовими квітами. Це і волошки, і конюшина, і лікарські рослини різноманітні. Також масово цвітуть липи, ріпак, соняхи. За гарної погоди протягом сезону, мед качаємо 5-6 разів”.
Найтяжче – збір врожаю
Нині пасіка в Новоархангельському районі налічує 65 вуликів.
Лежаки служать близько 50 років. Медогонка, воскотопка, ножі – теж ще дідусеві. Вулики дуже старі. Це такі великі вулики-лежаки на 24 рамки. Минулого року ми їх реставрували. Я прочитала в інтернеті, що можна на їхні кришки зробити завіси. Коли почали ремонт, то побачили під облізлою фарбою ще радянські символи, – каже кропивничанка. Хоча два сучасні корпусні вулики з’явилися цього літа і на моєму подвір’ї в Кропивницькому. Найтяжче у цій справі, але й найприємніше – це збір врожаю. Тоді я вже залучаю всіх, кого можна. Поки лише чоловік мій тримається, оскільки має алергію на бджолині укуси. Витягувати з вуликів рамки, повні меду, для мене найтяжче. По-перше, це спека, адже ввечері бджілки вже повертаються до себе додому, а ти маєш завершити все, поки вони в полі на роботі. По-друге, досить тяжко фізично. Але це дуже приємно, адже це твоя праця, це твій мед, який ти потім можеш перетворити на кошти. Найбільше на медовий врожай впливає погода. Наприклад, цього року весна була холодною, весняного меду майже не було. Потім орендарі паїв покропили ріпак і соняхи якоюсь хімією, дуже багато бджіл у результаті загинуло. Але, на щастя, пішли дощі, зацвіли лугові трави, соняхи, тож трохи бджілки меду наносили.
Новий виток
“Мед раніше ми продавали на експорт – в Білорусь, до прикладу. Але система надто забюрократизована, – поки збереш всі довідки, не хочеться вже нічого. Реалізовували мед оптом в Україні, але потім я бачу, що бджолярі так тяжко працюють, а за роботу свою отримують копійки, до того ж – конкуренція дуже велика. Тож я вирішила піти іншим шляхом. Почала подорожувати за кордон і побачила, що там користуються попитом солодкі, але корисні презенти. Взялася й собі розвивати цю ідею”
З листопада 2019 року Ірина створила проект «Банка щастя». Це інтернет-магазин, у якому разом із подругою вони продають оригінальні смаколики.
Продаємо різні варення, джеми, конфітюри та крем-мед, який не кристалізується, із різними добавками – ягодами, фруктами, горішками, а також сотовий мед. Це такі гарно оформлені компліменти, корисні презенти. Надалі хочемо масштабуватися – відкрити магазинчик із нашою продукцією. Хочемо знайти свого споживача, підняти продажі, бути корисним. Мріється, звісно, вийти на європейський ринок. Розумію, що це дуже складно. Але чому ні?!19 серпня нас запросили в Торгово-промислову палату на фестиваль меду, там ми вперше представлятимемо свою продукцію на широкий загал. Трохи хвилюємося і готуємося дивувати різноманіттям смаків.
Кропивничанка сподівається, що дідусева пасіка ще не одне століття працюватиме на користь людям, а пам’ять про рідну людину житиме разом із справою, якій він присвятив життя.
Джерело: https://dostyp.com.ua/novini/na-kirovoghradshchini-divchina-zainialasia-bdzhil-nitstvom-u-pam-iat-pro-didusia-foto