Група дослідників бджіл поставила за мету виявити зв’язок між активністю збирачів нектару та пилку з результатом їх роботи, або іншими словами, чи є найактивніші особини найефективнішими збирачами їжі. Для цього використовували автоматичну систему контролю поведінки комах у льотка вулика з реєстрацією ваги комахи, що вилітає і повертається, і часу проведеного на медозборі. Контроль проводили протягом усього життя бджоли.

Вдалося з’ясувати цікавий факт: найактивніші бджоли (їх зазвичай близько 19% від загальної кількості) робили 50% усіх кормових вильотів. Їхня ефективність залежала від їхнього індивідуального досвіду – досвідченіші працювали ефективніше. Близько 60% бджіл показували середні показники. І близько 20% були вкрай «ліниві», тобто робили на 50% менше вильотів, ніж середня робоча бджола.

Однак, цікавий факт, якщо якусь кількість «передовиків» прибрати з сім’ї, «прогульники» різко додають до активності, компенсуючи втрати. Вчені припустили, що причиною такого стану речей не генетично закладена патологічна лінь окремих особин бджолиного співтовариства, а свого роду захист сім’ї у разі втрати ефективних годувальників (напад хижаків, хвороби). Ледацюги, це свого роду члени клубу «трудові резерви», які менше працюють, але й менше зношуються, довше живуть і в разі потреби можуть значно додати в роботі, що може виявитися вирішальним фактором у справі порятунку сім’ї у критичний момент.

Анатолій ГУРМАН