Цикорій – чудовий медонос. За даними деяких дослідників, з 1 гa цикорію бджоли збирають до 100 кг меду.

Цикорій (Cichorium intibus L.) – технічна рослина родини айстрових з високим гіллястим, шорстким стеблом. Квітки – язичкові, блакитні, сидять здебільшого пучками в пазухах листя. Рослина досягає висоти до 120 см. Корінь – жовто-бурий або білий, веретеноподібний, довгий, у культурних сортів цикорію потовщено-м’ясистий, конусний (без розгалужень).

Цикорій забезпечує бджіл нектаром і пилком. Квіти, які розкриваються рано вранці, рясно виділяють нектар навіть у вологу погоду. Нектар небесно-блакитного кольору.

Мед, зібраний з квітів цикорію, з блакитним відтінком, дуже ароматний і приємний на смак, довго не кристалізується. Цвіте в липні – серпні. У дикому стані цикорій зустрічається поблизу доріг, огорож. Іноді рослина зустрічається в посівах як бур’ян. Його вирощують переважно заради коренів. М’ясисті корені цикорію використовуються в чайно-кавовій промисловості для приготування різних напоїв.

Цикорій добре росте на легких, пухких, родючих ґрунтах, надає перевагу вологому клімату. У сівозміні слідує за озимими в просапному полі. Посів роблять у першій половині травня.

При рядовому посіві висівають до 4 кг насіння на 1 гa, а при гніздовому – до 3 кг насіння. В рядах рослини проріжують та залишають на відстані 20 см. Міжряддя (30 см) розорюють, рослини підгортають.

Коріння збирають в жовтні. Насіння цикорію отримують на другий рік висадкою сім’яників. Насіння збирають у вересні. Маткове коріння необхідно зберігати за правилами зберігання насінників коренеплодів. Коріння цикорію містить легкозасвоюваний цукор, інсулін, який дуже важливий для хворих, що страждають цукровим діабетом.

Джерело: Журнал “Пчеловодство”, № 2, 1982 рік, с. 33