Фермер Джефф Чіверс живе поблизу містечка Бандаберг, що у штаті Квінсленд (північний схід Австралії). У нього великий сад мікадамії (найдорожчий горіх у світі). Урожайність цієї рослини критично залежить від запилення. А найефективнішим запилювачам є медоносна бджола. Але проблеми, які можуть привести до скороченням популяції цих комах, не давали фермеру спокою і змусили Дфеффі задуматися про запасний варіант, адже як каже фермер: «Не буде бджіл, не буде і мого бізнесу». Тим більше, фермер впевнений, що проникнення кліща варроа в його країну лише справа часу. І цьогорічні події в штаті Південний Ульєс, (де оголошено жорсткий карантин через появу в країні варроа, і де через заборону кочівлі пасік вже зазнають втрат власники мигдалевих плантацій) підтверджує його побоювання.

П’ятнадцять років тому Чіверс звернув увагу на місцевих безжальних бджіл і розпочав досліди щодо їх «приручення». Вони в кілька разів менше медоносних бджіл і суттєво поступаються їм в ефективності запилення. Натомість практично не вимагають догляду та головне – варроа на них не паразитує.

Головна проблема утримання безжальних бджіл з якою стикнувся чоловік полягала в тому, що макадамія цвіте 4-6 тижнів. Потім медо-пилконосна база різко бідніє і бджолам (якщо їх багато на обмеженій території) стає нема чим харчуватися, сім’я слабшає і гине. Але вихід було знайдено. Вулики з цими бджолами фермер почав роздавати всім охочим у прилеглому містечку Бандаберг (50 тис. жителів). Там багато культурних і дикорослих рослин та городини які квітують увесь сезон. Бджілкам завжди є чим поживитися і вони чудово почуваються. Мешканці розміщують їх у садах та на присадибних ділянках. Їм припала до душі ідея «усиновлення» бджолосімей. Багатьом подобається спостерігати за льотом бджіл, вони одержують від цього естетичне задоволення. А деякі бачать у цьому й практичну користь, стверджуючи, що врожайність у їхніх садах та на городах суттєво збільшилась.

Джеф каже, що «приймальних батьків» (так він називає сім’ї, які погодилися прийняти вулики), стає все більше і причина тому – мода на це оригінальне та корисне для довкілля хобі. Багато «батьків» навіть зізнаються фермеру, що сумують за своїми підопічним, коли фермер забирає їх у сезон на роботу з запилення. Частково таке кохання, можливо, пояснюється тим, що догляду за бджолами практично немає ніякого, і вони не жалять.

П’ять років тому фермер мав лише п’ять сімей. Але завдяки такому оригінальному способу утримання, їх кількість збільшилася до 150. Вулики він розставляє по периметру свого саду і внесок цих бджіл у підвищення врожайності фермер оцінює як дуже великий.

Варто додати, що цей досвід важко поширити на всю Австралію. Так як місцеві безжалі бджоли дуже чутливі до тепла і не переносять холоду. Навіть на півдні Австралії, де трохи прохолодніше, вони не приживаються.  А особисто мені цікаво чи вважає Чиверс себе бджолярем?

Анатолій Гурман, телеграм-канал автора: https://t.me/pasikadenzadnem