Геннадій Шевченко – голова кооперативу “Сонячна квітка” з Дніпропетровщини. Назвали кооператив на честь соняшника, пояснює бджоляр, адже саме соняшникового меду українські бджоли збирають найбільше.
– Шість років тому ви створили один з перших бджолярських кооперативів? А як прийшли до занять бдолярською справою, були пасічники в роду?
-Якщо й були, то так давно, що я про них нічого не знаю. Все, як це нерідко буває, вирішив його величність випадок. Я технар за освітою, вісім років працював на заводі, будував ракети. Якось мій дядько спіймав рій. Домовилися, що наступного року придбаємо ще кілька і вже разом будемо розбиратися в тонкощах бджолярської справи. І якось я дуже швидко зрозумів, що це те, що мене цікавить, як кажуть, моя тема. Поступово хобі переросло в роботу. На сьогодні вже маю не тільки пасіку, а й власне виробництво: виготовляємо вулики.
– Що спонукало створити кооператив?
– “Сонячна квітка” – кооператив обслуговуючий. Ідея була в тому, щоб відійти від посередників між пасічниками і переробниками меду. Крім того, кооператив дозволяє пасічникам, які є його членами, продавати мед та інші продуктами бджільництва, не реєструючись як підприємець. Адже кооператив є юридичною особо, має банківські рахунки, всі атрибути підприємства.
Як це працює? Наш кооператив укладає договір з підприємством. Бджоляр – член кооперативу постачає підприємству мед, покупець розраховується з кооперативом, кооператив переводить гроші на картку пасічнику.
– Складно було організувати роботу, зареєструватися?
– Ми ж організація неприбуткова, а статус неприбутковості надає Державна податкова служба. Два місяці не могли вирішити це питання. В ДПС довго не могли зрозуміти: “Як це?”Адже в Статуті кооперативу написано, що ми будемо торгувати медом.
А як торгувати без прибутку? Ми все таки вирішили це питання, видали нам Необхідний документ нам все таки видали. А весь прибуток, насправді, залишається у бджолярів-членів кооперативу. Залишаємо лише 2 % на розвиток, адже треба утримувати бухгалтерію, склади.
– Ви працюєте лише з українськими підприємствами?
– Нам цікавий як внутрішній, так і закордонний ринок. Насправді, якщо вірити статистиці 80 відсотків меду, який виробляється в Україні, продається за кордон. У 2020 без році ми перше спробували самостійно без посередництва заготівельників та компаній експортерів експортувати мед. Зібрали партію в 20 тон, знайшли покупця. Було цікаво, чи зможемо, як неприбуткова організація продати мед за кордон. Змогли. Мед наш поїхав до Іспанії і сьогодні іспанці ним смакують.
Звичайно, ми відчули всю складність підготовки меду на експорт і зрозуміли, що, якщо різниця в ціні не дуже велика, то зайвий раз займатися цим не дуже й хочеться. Спочатку треба було зібрати мед пасічників, які бажали його продати. 20 тон – це 70 двох двохсотлітрових діжок. Надіслали зразки на аналізи, відвантажили на підприємство. яке займається гомогенізацією. Почали ми все це у лютому, коли мед вже закристалізувався. На підприємстві його підігрівають. перемішують і зливають в одну ємність. Потім купуються 70 нових діжок і мед знову розливається в них. Партія готова, залишається знайти покупця.
Покупець без перевірки в європейській лабораторії, якій довіряє, мед брати не буде. Якщо все гаразд, далі починаємо вирішувати питання з митницею.
– Соняшникового меду на сьогодні в Україні не тільки збирають найбільше, але він є й найдешевшим. Чому?
–Тому і дешевий що його багато в нашій країні. За кордоном цінують світлі сорти меду. Але ціну збивають наші експортери. На сьогодні ціну складають не виробники ( як це повинно бути) а покупці. Бджолярі примушені продавати мед за їхніми цінами, адже альтернативи у багатьох немає.
Що стосується іміджу українського меду, то він міг би бути набагато вищим. З одного боку добре, що існують підприємства-експортери. Якби їх не було, плавали б ми самі в меді. не знаючи куди його дівати.
В той же час в гонитві за прибутком не всі вони грають чесно і періодично з’являються повідомлення щодо фальсифікованого меду. А п’ятно падає на всю країну. Заважає й те, що ніхто не знає насправді скільки в Україні бджіл та бджолярів.
Є певні офіційні дані, але схоже вони далекі від реальності. Інакше як пояснити, що ми експортуємо набагато більше меду, ніж могла б виготовити та кількість бджіл , яка озвучується на сьогодні. І це викликає недовіру у покупців з інших країн. Зокрема, вони бояться, що ми завозимо дешевий китайський мед, змішуємо з нашим, а потім продаємо за кордон. А ми просто не можемо підтвердити, що у нас дійсно багато пасік. Минулого року держава почали надавати дотацію пасічникам. На мою думку, це не тільки допомога, а й можливість більш точно порахувати кількість бджіл та бджолярів в країні. Адже дотація надається лише зареєстрованим пасікам.
Автор: Саріогло І.
