В останні десятиліття бджільництво щоденно стикається з чималою кількістю проблем та викликів. Ведення інтенсивного сільського господарства і використання пестицидів та агрохімікатів, поширення збудників хвороб та шкідників, неналежна підготовка пасічників та як наслідок необдумане безпідставне використання ветеринарних препаратів, фальсифікація продукції бджільництва, зміни клімату, вирощування монокультур та багато іншого, – є не повним переліком, до якого додається нова проблема – мікропластик.

Ще у 1969 році до мікропластику експерти ООН умовно віднесли його частини розміром від 1 мкм до 5 мм. Сучасники додали, що мікропластик має різну форму частинок або волокон, які потрапляють у довкілля і забруднюють його (Kershaw, P., et al. 2019).

Науковці Edo С., et al. (2021) відібрали зразки медоносних бджіл з міських пасік Копенгагена та напівміських і сільських околицях округу. У 52% зразків відібраних бджіл на поверхні екзоскелету виявили фрагменти мікропаластику і у 38% – волокна. Середній розмір фрагментів складав 234 ± 156 мкм, волокон – 64 ± 39 мкм. Найбільше забруднення мікропластиком науковці спостерігали на бджолах відібраних з міських пасік у порівняні із напівміськими та сільськими.

Згідно з результатів дослідження складу мікропластику із застосуванням хімічного аналізу, вчені встановили, що найбільш роширеними є частки утворені з поліестеру, поліетелену та полівінілхлориду. Загалом ними було ідентифіковано тринадцять синтетичних полімерів .

Подібні дослідження бджіл провели на полях шести провінцій Китаю (Deng, Y., et al. 2021). Науковці також знайшли та ідентифікували чотири типи полімерів у 66,7% зразків бджіл. В продовження експериментів науковці згодовували бджолам сироп із вмістом частинок мікропластику розмірами 0,5, 5 і 50 мкм у лабораторних умовах. Встановили, що більша частина мікропластику потрапляючи в організм медоносної бджоли накопичується у середній кишці, яка відіграє роль шлунку та кишечнику.

Мікропластик, особливо частинки розміром 0,5 мкм, пошкоджує перитрофічну мембрану середньої кишки та потрапляє у порожнину черевця, де переходить у гемолімфу (кров) або мальпігієві судини (видільна система бджоли). Вчені переконують, що мікропластик знижує стійкість організму до вірусних захворювань у медоносних бджіл через пошкодження тканин середньої кишки (Deng, Y., et al. 2021).

На нашу думку, шкодо чинність мікропластику набагато вища. Перитрофічна мембрана середньої кишки у її першій половині виділяє ферменти (амілаза, ліпаза, інвертаза та ін.) для розкладання складних речовин у прості. Тобто тут відбувається процес травлення.