На островах північної Індонезії в 1858 році, натураліст Альфред Рассел Уоллес (сучасник Чарльза Дарвіна), виявив і описав бджолу (яку згодом назвали на його честь – гігантська бджола Уоллеса, латинська назва Megachile pluto), яку вважають найбільшою у світі. Вона в чотири рази більше медоносної бджоли і розмах її крил становить 64 мм. “Літаючий бульдог” – так її іноді називають, а місцеві жителі вважають її “раджа офу” , що означає “король бджіл”. Комаха вкрай рідкісна і бачити її живою пощастило не багатьом. Востаннє у 1981 року, коли зустріч з гігантською бджолою описав американський ентомолог Адам Мессер. З того часу, незважаючи на численні пошуки її ніхто більше не бачив. Згодом спроби її виявити припинилися. Стали вважати, що внаслідок екологічних проблем регіону і тому, що на території існування бджоли ведуться активні сільськогосподарські роботи (добувають пальмову олію), вона зникла з лиця землі.
Однак, п’ять років тому, на Евау (відомий інтернет магазин), несподівано на продаж були виставлені дві мертвих бджоли Уоллеса (матка і робоча особина) які, судячи з усього, були здобуті зовсім недавно. Ця подія стала сенсацією у світі ентомології. У цій новині була хороша та погана складова. Хороша свідчила, що бджола все ще можливо існує. Погана, що за такою рідкісною та унікальною істотою здійснилося полювання. Матку, здобуту, як повідомлялося, на острові Бакані, було продано приватному колекціонеру за 9 100 доларів США, а через кілька місяців було продано другий екземпляр за 4 150 доларів.
Факт появи бджоли у продажі, надихнув ентомолога Болта та його колегу Ваймана з Принстонського університету (США), вирушить у ліси острова Північної Малуки із примарною, але все ж надією виявити бджолу.
Чим закінчилися ці пошуки, читайте, будь ласка, за посиланням:
