Нуклеус
Інструмент та обладнання

Нуклеус – головне знаряддя праці маткаря

Бджолярам, які мають невеликі пасіки і виводять маток для себе, недоцільно мати нуклеуси. Краще для цього використовувати вулики поділені на відсіки, які вміщують декілька стандартних рамок – саме вони виконують роль нуклеуса. Якщо щось пішло не так – цю сімейку легко ліквідувати простим об’єднанням. З іншого боку кожен пасічник повинен вміти працювати з нуклеусом.

То що ж таке нуклеус?

Це, перш за все, маленька сімейка. Якщо їй дати дві склянки цукрового сиропу, то для неї це вже великий взяток. Я хочу сказати, що для того, щоб вміти розуміти потреби великої сім’ї, треба перш за все навчитися управлятися з маленькою. Тому, підкреслюю – кращого тренажера для початківця, ніж нуклеусний вулик немає.

На великих матковивідних пасіках без нуклеусів на маленьку рамку не обійтися. При цьому всі матководи дотримуються двох принципових стратегій роботи з ними. Суть першої стратегії полягає у тому, що у травні на зменшену нуклеусну рамку заселяються бджоли, які побудуть там до серпня. Потім нуклеуси ліквідуються і в холодну пору року нуклеусні бджоли перебувають у повноцінних сім’ях, які весною швидко розвиваються, з травня процес заселення нуклеусів повторюється.

Інша стратегія – це утримання бджіл у нуклеусах, які об’єднуються, зимують на зменшених рамках, весною вони розділяються і експлуатуються до наступної зими. Тобто, заселення нуклеуса проходить один раз.

Найбільш успішним маткарем, чиї книги я читав є австралієць Норман Райс. При п’яти співробітниках він за сезон виводив 50 тисяч маток. Ефективність такої роботи в 5-10 разів більше, ніж на наших пасіках. Він не ліквідовував сімейки на зиму, а для зимівлі використовував багатокорпусні нуклеуси.

В Україні круглорічне використання нуклеусів практикують відомі матководи Єгошини. Їх нуклеуси – це маленькі корпуси, які з’єднуються з настанням холодів у багатокорпусний вулик (3-4 корпуси), що зимує у зимівнику. Весною сімейки підігріваються електроенергією до травня, після чого вони розділяються і починають виконувати свою місію. Перевага цього методу полягає у тому, що матки які перезимували  продаються провесною як надранні, за ціною значно вищою за тих, що з’являться у травні.

Декілька порад стосовно вибору нуклеуса

Ще раз підкреслюю, якщо ви не ставите перед собою мету виводити маток у великій кількості, вам більше всього підійдуть нуклеуси на 2-3 даданівських чи багатокорпусних рамки у стандартному вулику, поділеному на декілька секцій. Якщо ж ви хочете виводити багато маток, то вам потрібні професійні нуклеуси на зменшену рамку, конструкцій яких дуже багато. Вибрати не просто. Тому моя вам порада – вибирайте ті нуклеуси, на яких вже давно працюють кращі маткарі країни і світу і виводять в них маток десятками тисяч. Саме таким є так званий Краснополянський нуклеус. Колись дуже поширений, сьогодні на жаль незаслужено напівзабутий.

В роки Радянського Союзу активно працював Краснополянський бджолорозплідник. Гігант, на якому за сезон виводилось 150 тисяч маток – саме стільки їх сьогодні видають всі разом взяті племінні пасіки Закарпаття та Прикарпаття.

У той час про нуклеус, який використовувався у цьому бджолорозпліднику взагалі нічого не писали, тому що вітчизняні науковці вважали його далеко не найкращим і нав’язували інший, як вони вважали, більш прогресивний нуклеус. Однак штабелі цих нуклеусів гнили під парканом, а матководи продовжували використовувати свій улюблений нуклеус. Так що ж він собою представляє.

У краснополянському нуклеусі використовується напіврамка багатокорпусного вулика. Сам нуклеус є дерев’яним ящиком, розділеним навхрест стаціонарними перегородками. Кожне відділення ділять ще раз в травні зйомною перегородкою на два і вулик працює як 8-місний. Восени відділення об’єднують по два і в зиму йде 4 відділення, бджоли яких формують загальний клуб.

Вулики на зиму перевозили вниз з гір до моря, де панує субтропічний клімат, періодичні потепління і пилок у лютому. Надранні матки, цілорічно заселений нуклеусний парк, відсутність потреби заселяти вулики весною і ліквідувати їх восени – всі ці переваги були безперечними.

Слабким місцем у вулику були близько розташовані один до одного льотки, які були розділені невеличкою виступаючою перегородкою (щоб мінімізувати перехід бджіл з відділення до відділення по стінці нуклеуса). Адже бувало так, що коли у одному відділені знаходилась плідна матка, а в іншому ще не облітана, частина бджіл з першого відділення, долаючи перегороду заходила у чужу сімейку, та вбивала цю неплідну матку.

Блукання бджіл, їх потрапляння до чужих нуклеусів явище небажане, яке може призвести до трагічних наслідків. Тому, треба допомогти бджолам краще орієнтуватися під час льотної діяльності. Наприклад, слід пофарбувати нуклеусні відділення у різні кольори. Причому ті, які бджоли розрізняють. Наприклад, на згаданому вище краснополянському бджолорозпліднику, всі нуклеуси були пофарбовані у голубий і білий колір. А, як відомо, бджоли ці кольори не відрізняють. На моє питання чому так відбулося, відповіли, що яка фарба була на складі, такою і пофарбували…

Зазвичай я рекомендую такі кольорі: жовтий, білий (чи голубий), червоний (або чорний) і колір, який я називаю алюмінієвий (добре використовувати типографський алюміній). Іноді для кращої орієнтації бджіл та для запобігання нападу роблять різнокольорові прильотні дошки, веранди, тунелі. І тут дуже важливо, щоб їх колір не був ідентичним кольору стінок вулика. В цьому випадку бджоли іноді втрачають орієнтацію і б’ються об стінки вуликів, намагаючись знайти льоток, гублячи при цьому час та сили.

Автор: Комісар О.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *