Історія бджільництва
Цікаво

Піонери раціонального бджільництва

Вiдомий український вчений, педагог i краєзнавець кiнця XIX століття  Я. Л. Новицький вважав, що в навчальнiй програмi школи, крiм закону Божого, повиннi бути читання, письмо, арифметика, географiя, iсторiя, природознавство, малювання, креслення, городництво, садівництво i бджільництво, тобто ті науки, якi необхiднi в життi на кожному кроцi. 

В icтopiї розвитку бджільництва народнi вчителi посідають особливе місце. Біля першоджерел раціонального бджільництва стояли  П. І. Прокопович, А. М. Бутлеров, І. І. Корабльов, П. Л. Корженевський, В. Ю. Шимановський, П. Л. Снежневский, В. А. Нестерводський та багато інших прославлених вчителів.

Починаючи з 1880 р. в деяких губерніях тодішньої Pocii почали призначати роз’їздних вчителів або інструкторів садiвництва та бджільництва. Міністерство народної освiти i Відомство православного обряду брали активну участь у тому, щоб бджільництво набуло якомога більшого поширення i розвитку.

У 1884 р. відкрилася Бурашевська школа бджільництва. Створювалися товариства пасiчникiв, організовувалися зразкові пасіки при кожній фермі i станції мiнiстерства землеробства, а також при технiчних навчальних закладах, учні яких займалися практичним бджільництвом. Активно створювалися пасiки при народних школах i  короткочасних сiльськогосподарських курсах. 

У 1886 р. організовується пасіка при Херсонському земському училищі. У 1890 р. на дослiднiй lзмайлiвськiй пасiцi вiдкрилися щорiчнi безплатнi курси для практичного ознайомлення з рамковим бджільництвом. У 1891 р. відкрито пасiку поблизу Полтави, при Самсонiвськiй однорічній церковноприходській школi. Через рiк засновано пасіку при Сiмферопольськiй школi садiвництва, городництва та бджiльництва. У цьому ж роцi вiдкрито зразкову навчальну пасiку при Уманському училищi садiвництва i землеробства.

27 лютого 1892 р. мiнiстром держмайна затверджено програму курсiв з бджiльництва для народних вчителiв. Вона введена в програму викладання вищих та середніх сільськогосподарських навчальних закладiв, а також училищ i шкiл садiвництва i жiночих практичних шкiл сiльського господарства i домоводства. Зусилля не пройшли даремно, кiлькiсть пасiк зросла у кільканадцять разiв.

3 1895 р. почала працювати комiсiя для органiзацii шкiльних господарств, щоб допомогти вчителям шкiл організовувати пасiки, а також для придбання насiння медодаїв, книг, реманенту, допомоги грошима. Тоді було достатньо прохання на органiзацiю навчальноi пасіки як від самого вчителя чи завідувача школи, так i вiд навчальноi iнспекцii мiсцевих земств. Министерська допомога була рiзною i становила в середньому 70 крб., але в кожному окремому випадку вона відрізнялась, нерiдко були суми по 15-20 крб. інколи на цю суму висилали книги або реманент.

Учителям для вiдрядження мiнiстерством на курси бджільництва i шовківництва при уманському i харкiвському училищах передбачались грошi в сумі 40-60 карбованців кожному.

В 1903 р. вчителька Пiщанського училища Мелітопольського повіту Л.П. Хлiбородова у своєму звіті пiсля закiнчення уманських курсiв сповiщала, що на курсах, якi проводилися з 15 травня по 28 червня, було 77 чоловiк. 3 них 47 вчителiв, 24 вчителi церковно-приходських шкiл, а решта священик, дворянин, мiщанин, дружина гiрничого iнженера, чиновник i селянин.

Тобто робота по популяризації та розвитку бджільництва була організована так, що всі верстви суспільства брали в нiй участь. Людей приваблювала i доходнiсть пасiк.

Народнi вчителi брали активну участь у розвитку рамкового бджiльництва i ставали в авангардi цього руху. В 1906 р. в Олександрiвському повiтi Катеринославсько’i губернii колодних пасiк налiчувалось 93 з кiлькiстю вуликiв 1230 штук, пасiк з рамковими вуликами було тiльки 18, а кiлькiсть вуликiв у них- 420.

У радянський час 1928 року у Харкові почала працювати школа бджільництва. Уже в 30-тi роки на допомогу районним інструкторам вводилися громадськi з числа найбiльш підготовлених бджолярів. А народні вчителі писали книги, видавали журнали з бджільництва. І навіть сьогоднi, яку б книгу тих часів не взяти, стиль викладу, простота, доступність i зрозумілість захоплюють читача.

Джерело: Журнал “Український пасічник”, № 11, 1999 рік, с. 28.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *