селекция пчел
Біологія бджоли

Селекція бджіл та їхнє одомашнення

Професор Г. А. Аветисян на основі багаторічних досліджень дійшов висновку, що успішне ведення племінної роботи на пасіці дозволяє на 25-40% підвищити продуктивність бджолиних сімей.

Те ж саме, очевидно, можна сказати й про інші галузі тваринництва, якими займається людство з метою отримання більшої кількості продуктів харчування (м’яса, молока, яєць, та інше). У зв’язку з цим було виведено нові високопродуктивні породи тварин, які вже не здатні існувати поза межами діяльності людини. А чи є щось подібне у бджільництві?

Для відповіді на поставлене питання розглянемо бджолину сім’ю як об’єкт племінної роботи.

Аби племінна робота на пасіці була успішною, необхідно враховувати біологічні особливості медоносних бджіл взагалі та бджолиної сім’ї зокрема. А ці особливості полягають у наступному.

Г. Білаш, М. Кривцов пишуть, що в бджільництві «…об’єктом селекції, як правило, є не окрема індивідуальність (як у всіх інших галузях тваринництва), а сім’я бджіл в цілому… Бджолина сім’я являє собою не просту механічну сукупність окремих комах одного й того ж виду, а високоорганізоване угрупування близькородинних за походженням особин… Окремі особини бджолиної сім’ї, навіть за наявності найбільш сприятливих умов, не здатні самостійно існувати на протязі тривалого часу», а тим більше – розмножуватися й продовжувати свій вид.

Бджолина сім’я являє собою сформовану цілісну біологічну одиницю. Разом з тим, кожна бджолосім’я характеризується своєю індивідуальністю, тобто сукупністю ознак, які відрізняють її від іншої сім’ї. 

Наприклад, при заміні старої матки на молоду плідну матку іншого походження, біологічна цілісність сім’ї не порушується, але її індивідуальність при цьому змінюється. При відборі від сім’ї бджіл або значної кількості розплоду її біологічна цілісність різко порушується, але якщо в сім’ї лишається її ж матка, не проводиться підсилення сім’ї за рахунок бджіл чи розплоду з інших сімей, то індивідуальність сім’ї зберігається, продовжують вищезгадані автори.

Ми знаємо, що бджолина сім’я складається з тисяч і тисяч окремих особин, тому її ознаки надзвичайно складні і залежать від цілого ряду інших, простіших ознак. Так, наприклад, медова продуктивність бджолиної сім’ї залежить від її сили, інтенсивності льотної діяльності, схильності до роїння, заповзятливості в пошуках джерел медозбору, пристосованості до медозбору певного типу, довжини хоботка у бджіл, віддаленості джерела медозбору, здатності обмежувати чи посилювати вирощування розплоду під час медозбору різної потужності та інше. До того ж, згадані фактори можуть виражатись по-різному в різних умовах і клімату і медозбору.

Сила ж сім’ї залежить від її зимостійкості, плодючості матки, здатності бджіл до вирощування розплоду, тривалості життя окремих бджіл, стійкості бджіл і розплоду до заразних захворювань.

Крім того, робочі бджоли, визначаючи всі ознаки сім’ї, не беруть ніякої участі у процесі відтворення потомства і навпаки, матки і трутні, не виявляючи самі по собі згаданих ознак, визначають їх через своїх нащадків – робочих бджіл.

На відміну від повністю одомашнених тварин, бджолина сім’я сама заготовляє для себе корм, створює певний режим температури, вологості у своєму житлі, тобто збереження видових особливостей у медоносних бджіл забезпечується не лише консерватизмом спадковості окремих особин, а й певним режимом внутрішньовуликових умов, які водночас є зовнішнім середовищем для особин сім’ї, що розвиваються, і регулюються самими ж бджолами.

Тому не випадково ще Ч. Дарвін в кн. «Походження видів» писав, що «бджола, яка годується самостійно і в більшості випадків веде природній спосіб життя, є найменш мінлива із всіх домашніх тварин» (хоча називати бджіл повністю «домашніми тваринами» на наш погляд є глибоко помилково).

Штучний відбір, що використовується в тваринництві, має на меті закріплення ознак, які вигідні людині, але вони іноді шкідливі самій тварині (ослаблення скелета, втрата окремих природних інстинктів, надмірне ожиріння і інше). За природного відбору закріплюються ознаки, які вигідні існуванню тварини як виду, іншими словами, в тваринництві штучний і природний відбір нерідко йдуть в протилежних напрямках.

У бджільництві напрямки штучного і природного відборів, як правило, збігаються, оскільки їх суть полягає в посиленні ознак, що сприяють виживанню бджіл (підвищення медової продуктивності, стійкості до захворювань, нарощуванні сили сім’ї та інше).

Отже, життя бджолиної сім’ї надзвичайно складне і багатогранне. Попри це, пасічників ніколи не полишало бажання постійного поліпшення і вдосконалення бджіл, підвищення їхньої продуктивності. Шляхи поліпшення бджіл можуть бути різними, та вони повинні мати під собою наукову основу, відповідати вимогам біології бджолиної сім’ї.

Особливу увагу до себе привертають робочі бджоли, від яких у значній мірі залежить добробут сім’ї. Їхні дії не можна вважати результатом навчання старшими родичами, набутим життєвим досвідом, звичками.

Побудова щільників, заповнення чарунок медом, пилком, вигнання восени (і не тільки) трутнів з метою економії кормових запасів, вильоти з вуликів для збирання нектару і пилку, термінове повернення за погіршення погоди, наповнення медових зобиків під час появи в повітрі запаху диму, роїння та багато інших явищ з життя бджіл – це акти їх поведінки, які передаються з покоління в покоління тисячами років і фактично є їх інстинктивними діями або, іншими словами, безумовними рефлексами.

В тій же книзі Ч. Дарвін пише, що окремі природні інстинкти під впливом одомашнювання при проведенні штучного відбору, під час виконання селекційних програм, виведенні нових порід можуть втрачатися. Так, тепер існують породи курей, які ніколи не хочуть сидіти на яйцях для виведення нащадків. Людиною виведено породи свиней м’ясного, м’ясо-сального напрямку, рогатої худоби молочного, м’ясного, комбінованого напрямків, виведені унікальні породи коней, собак, голубів та багато іншого.

Створені людиною породи тварин внаслідок зміни певних фізіологічних функцій не здатні існувати в дикому стані. Чи вдалося людині щось подібне зробити з медоносними бджолами? Чи вдалося людині змінити будь який природний інстинкт (безумовний рефлекс) бджіл чи досягти того, щоб вони його втратили або придбали новий?

Відповідь може бути одна: жодного природного інстинкту бджоли за час їх «одомашнювання» людиною не втратили, так само як і не набули якогось нового інстинкту. Тому, як і раніше, вони здатні жити в дикому стані без опіки людини і не їхня провина, що та ж сама людина втрутилася в життя природи, змінивши її не в кращий бік, в тому числі й для медоносних бджіл.

Які ж особливості біології бджолиної сім’ї ми маємо, поряд з тими, про які вже говорилося раніше.

Найбільш специфічною особливістю в біології розмноження бджіл є явище поліандрії, тобто спаровування матки один раз в житті з кількома трутнями. Іноді трапляються випадки, що матки вилітають (навіть після початку червління), коли перше спаровування з низки причин (погода, недостатня насиченість простору трутнями та інше) було недостатнім (неповноцінним). Запас сперми зберігається у сперматеці матки, як правило, до кінця її життя.

Трутень спаровується тільки один раз і тільки з однією маткою. Згадані особливості біології розмноження бджіл визначають загальну методику селекційної роботи в бджільництві, зокрема лінійне розведення, відбір за якістю нащадків. Тому в бджільництві родоначальницею лінії є матки, тобто жіноча стаза бджолиної сім’ї, тоді як в інших галузях тваринництва засновником селекційної (генеалогічної) лінії є самець, тобто чоловіча стаза.

Явище поліандрії в медоносних бджіл відкрила В.Тряско ще в 1956 році. Поліандрія забезпечує кращі умови для вибіркового запліднення, порівняно з вищими тваринами. Водночас це явище робить практично неможливим облік походження бджолиної сім’ї за чоловічою стазою, крім випадків штучного осіменіння маток.

До того ж, завдяки явищу поліандрії спостерігається генетична неоднорідність бджолиних сімей, оскільки в кожній сім’ї робочі бджоли завжди є сестрами по матері та не завжди є сестрами за батьком, тому в сім’ї можуть зустрічатись бджоли з неоднаковими господарсько-корисними і біоморфологічними характеристиками (екстер’єрні ознаки, рівень миролюбства, злобливості, зимостійкості, стійкості до захворювань, активності в пошуках медозбору та інше). 

Саме ця обставина може бути однією з причин зміни господарсько-корисних і морфологічних ознак сім’ї при збереженні її матки. Іноді можна спостерігати, що поведінка, продуктивність чи довжина хоботка в одному році помітно відрізняється від цих же показників в наступному році. Таке явище можна пояснити тим, що в один період відкладені яйця запліднювались спермою одних трутнів, а в інший – других, що підтверджує результати досліджень В. Броварського про те, що сперма трутнів в сперматеці матки не змішується, а розташовується пакетами, пошарово. 

Спаровування матки з трутнями в повітрі, з одного боку, ускладнює можливість контролю і підбору суб’єктів парування, а з іншого – це явище створює кращі умови для вибірковості запліднення, порівняно з вищими тваринами. Ще Ч. Дарвін вважав, що спаровування маток з трутнями в повітрі є мірою попередження родинного спаровування, яке виробилося у медоносних бджіл в процесі еволюції протягом мільйонів років.

Тому невипадково завезені в 1885 р. на острова Кенгуру (Австралія) сім’ї бджіл італійської породи в умовах абсолютної ізоляції (радіус водної поверхні понад 40 км.) від будь-яких інших бджіл, до цього часу не виявляють ніяких ознак близькородинного розмноження.

Особливістю бджолиної сім’ї є той факт, що робочі бджоли й матки розвиваються із запліднених яєць, а трутні – з незапліднених. Таке явище носить назву партеногенез. Виходячи з цього, вважається, що формальна кровність робочих бджіл і трутнів у сім’ях тотожна лише наполовину, оскільки в робочих бджіл вона визначається задатками матки і трутнів, а в трутнів – задатками лише матки. Згадане явище вносить суттєві, порівняно з вищими тваринами зміни до методики підбору батьківських сімей, до визначення рівня інбридингу при родинному спаровуванні. 

Якщо свійським тваринам властива, головним чином, вікова мінливість, а сезонна в значно меншій мірі, то у бджолиній сім’ї навпаки, по тій причині, що життя робочих бджіл нетривале і протягом сезону у бджолиній сім’ї відбуваються істотні якісні зміни, що носять сезонний характер.

Можливості відбору в бджільництві значно вищі, порівняно з будь-якою іншою галуззю тваринництва. Адже малопродуктивну бджолину сім’ю можна вибракувати, не знищуючи її, тобто не зменшуючи загальної кількості сімей на пасіці, а замінивши в ній лише матку. Крім того, за один сезон можна замінити маток в усіх сім’ях, які чимось не задовольняють пасічника, на молодих маток, одержаних від видатних за господарсько-корисними та морфобіологічними якостями сімей.

На пасіці одну і ту ж сім’ю можна використовувати як батьківську або ж як материнську. Успішнішою селекційна робота може бути лише тоді, коли вона проводиться на чистопородному матеріалі, адже міжпородні помісі в наступних поколіннях можуть дати непередбачувані результати, наслідки яких бувають і негативними.

Тож яких висновків ми можемо дійти? Виходячи з вище викладеного, необхідно визнати, що поліпшення людиною окремих господарських корисних ознак бджіл не призвело до втрати ними жодного з природних інстинктів чи появи нових, до зміни будь яких фізіологічних процесів, що спостерігається в інших галузях тваринництва. А  у підсумку – не призвело до повного одомашнення бджіл. 

Скоріш за все, усі вищезгадані фактори і є причиною того, що до цього часу не існує породи бджіл, виведеної людиною, а бджоли, що розводяться, абсолютно не відрізняються від бджіл, що існують у природних умовах самостійно. У результаті селекційних робіт відбувається лише поліпшення тих чи інших характеристик бджіл, що існують в природі, і більше нічого, а «групи» бджіл, отримані в результаті схрещування різних порід, що існують в природі, не можуть претендувати на звання «порода», оскільки час від часу потребують прилиття крові однієї (або поперемінно) з вихідних порід бджіл.

Виведені людиною породи тварин практично втратили зв’язок з природою. Біологічні ж умови існування медоносних бджіл – це єдність з довкіллям, це прямий зв’язок з природою, і людина тут нічого не змінила. То ж чи існують виведені людиною породи бджіл? Відповідь може бути тільки негативною.

Автор: Пилипенко В.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *