Ця історія розпочалася у 2018 році. Тоді до бджоляра Хутера, який тримає пасіку в гірській, лісистій місцевості землі Каринтія (південна Австрія) здійснила візит інспекторка з бджільництва Барбара Кірхер. Вона оглянула бджіл і винесла вердикт – їхній інтер’єр не відповідає підвиду карніки – бджолі карніолан (сarniolan). А за місцевим законом тільки цих бджіл можна утримувати в Каринтії.
«Бджоли мають оранжево-коричневий колір» – написала у держакті перевіряльниця і зобов’язала поміняти матки на чистокровні, щоб до них повернулося сіре забарвлення, яке є ознакою породи, – розповідає Хутер. – Мене це обурило. Я дуже задоволений своїми бджолами. Вони чудово збирають мед, не хворіють, добре зимують, дуже спокійні, з якого дива я повинен щось міняти!? Тільки тому, що вони мають більш темне забарвлення? Це пахне расизмом! Я відмовився щось змінювати і подав до Федерального суду у Відні на це рішення», – згадує пасічник.
Судовий розгляд тривав п’ять років! Суд потрапив у скрутне становище, бо це не просто рядовий конфлікт між пасічником та інспектором. Можна сказати, що зіткнулися два світогляди на складне питання, яким взагалі має бути породне районування?
Приблизно половина бджолярів Каринтії вважають, що зберегти карніоланову бджолу в чистоті дуже важливо. Цей підвид є добре пристосованим до альпійського клімату з холодними зимами і примхливою, дощовою літньою погодою. Вплив інших порід може спочатку дати сплеск продуктивності, але потім неконтрольоване поширення трутнів починає «псувати» місцевих бджіл, з’являються вкрай небажані ознаки, що ведуть до негативних наслідків.
«Чистота породи – це те, що варто захищати і за що варто боротися», – сказав 67-річний бджоляр Курт Стрмлян.
Стрмлян згадує, як батько поставив його біля відкритого вулика, коли йому було вісім років. Він усе життя пропрацював з карніолановою бджолою і не раз мав нагоду переконатися в її винятковості. У нього є мрія передати своїх бджіл підростаючій онучці, якій зараз 9 років. «Але я бачу, що ця мрія під загрозою. Адже бджоли вже не ті, що раніше. Проявляються не властиві породі риси, наприклад, вони стали агресивнішими. Це все вплив чужорідних порід, які деякі бджолярі почали завозити до наших країв. Це добром не закінчиться», – нарікає ветеран.
Такий підхід до породного районування підтримують місцеві матководи, деякі вчені, які закликають берегти місцевий генофонд та велика група бджолярів. На їхньому боці закон (до речі, подібне законодавство існує й у сусідніх землях Австрії, зокрема Штирії та у сусідній Словенії). Однак його справедливість та доцільність оспорює інша половина бджолярів.
«Такий закон – це расистська диктатура, така сама, як при нацистах” – сказав Герхард Клінгер, голова асоціації бджолярів долини Лаванталь (земля Каринтія), де ведеться 10 судових розглядів проти бджолярів, звинувачених у приховуванні заборонених порід.
З історії відомо, що провідний бджоляр Третього рейху Готфрід Гетце був прихильником карніоланських медоносних бджіл і був переконаний, що тільки на місцевих бджіл можна покластися у справі постачання до Вермахту меду, а також воску, який використовувався для виробництва бомб. «Який сенс імпортувати іноземні породи, якщо ми втратимо нашу місцеву німецьку бджолу?», – запитував Гетце у 1938 році. І хоча Готфрід був одержимий ідеєю збереження карніолан у її незайманій чистоті, але навіть його особливо не турбував колір бджіл. Щоб контролювати розмноження бджіл, нацисти наказали бджолярам лише привозити бджолині матки до центрів спарювання, де на них чекали породисті, чистокровні «трутні-арійці» сarniolan. В останньому аргументі ми бачимо натяк на те, що сучасні послідовники чистокровності переплюнули навіть нацистках дбайливців расової чистоти. Аргумент на межі фолу як для чутливої до таких історичних паралелей Австрії та Німеччини.
Далі найцікавіше. Читайте продовження, будь ласка, за посиланням:
