о меде
Продукти бджільництва

Солодке золото: ще раз про мед

Мед, такий улюблений продукт багатьох з нас, існує в природі дуже давно. Стародавні люди вважали, що мед падав з неба у вигляді роси. Але насправді він виробляється медоносними бджолами з нектару квітів та речовин, що виділяються слинними залозами самих бджіл.

Назва «мед» прийшло з Ізраїлю. У перекладі на українську мову воно означає «магічні чари». В античності мед був символом поетичного генія, красномовства і мудрості. В середні віки монахи-алхіміки висловлювали припущення, що мед – рідкий різновид філософського каменю, еліксиру життя і безсмертя.

Існує вислів: «Бджола годує світ». І з цим важко не погодитися, тому що медоносні бджоли не тільки виробляють мед, а й грають ключову роль в запиленні рослин.

На сьогодні мед знайшов широке застосування у багатьох галузях:  харчовій, технологічній, косметичній, фармацевтичній, медичній.

Історична довідка

Достовірно відомо, що дикий мед добували ще 15 тис. років тому, в ранньому кам’яному віці. Саме цим віком датується малюнок, виявлений в Аранський печері, неподалік від іспанського міста Валенсія. На ньому зображені люди, які піднялися по мотузках до отвору на високій скелі. Один з них дістає звідти соти і перекладає їх в кошик, а навколо людей в цей час літають бджоли.

Історія походження меду, зафіксована в письмових джерелах, починається 5 тис. років тому. Йдеться про староєгипетські папіруси, що оповідають про кочове бджільництво місцевих жителів. Ймовірно, видобуток меду в стародавньому Єгипті був дуже шановним заняттям. Досить сказати, що починаючи з 3200 р до нашої ери на гербі фараонів завжди присутні бджоли.

Вулики, що нагадують за конструкцією сучасні, з’явилися приблизно за 7-8 століть до нашої ери в Стародавній Греції. Першою в історії меду науковою працею, присвяченою бджолам, можна вважати багатотомний твір «Анабазис» грецького вченого Ксенофона. Ще 2,5 тис. років тому він вперше описав життя бджолиного вулика, а також виклав лікувальні властивості меду. Ці дослідження продовжив знаменитий філософ і вчений Аристотель, який і сам займався бджільництвом.

У Стародавньому Римі бджільництво було досить дохідним заняттям, йому було присвячено безліч науково-практичних праць вчених того часу. Серед яких відомий знаменитий письменник і вчений Варрон, який детально розглянув аспекти виготовлення вуликів і лікування медом.

Історія походження бджіл на Русі, швидше за все, має дуже давнє коріння. У 911 році київський князь Олег уклав з грецьким імператором торговельний договір, за яким головними продуктами вивозу з Русі до Греції були мед і віск.

Аж до петровських часів мед був основним солодким продуктом. До скасування кріпосного права у вигляді оброку селяни повинні були віддавати мед. З винаходом методу отримання рафінованого цукру з цукрового буряку та тростини, мед втратив свою монополію серед солодких продуктів. Сьогодні мед є скоріше прекрасним лікувальним засобом і делікатесом, ніж повсякденним продуктом харчування.

Склад меду

Мед являє собою суміш багатьох компонентів. Основний його склад це цукри, серед яких виділяють три основних –  глюкоза, фруктоза та сахароза. Глюкози і фруктози у доброякісному меді повинно міститися не менше, ніж 70%. Ще один з головних компонентів меду натурального – це вода. Водність зрілого меду не повинна перевищувати 21%. Мед також містить більш складні цукри, кислоти, азотисті речовини, ферменти, ліпіди, вітаміни, мінеральні речовини, у тому числі кальцій, натрій, калій, магній, залізо, фосфор, сірку, хлор та ін. Загалом з меду виділяють більше 300 різних сполук та речовин, які надають характерних рис кожному сорту меду.

Свіжий бджолиний мед є густою прозорою напіврідкою масою, яка згодом починає кристалізуватися й твердіти. Кристалізація є природною властивістю меду і не впливає на його якість.

Види меду

Існує багато видів та сортів меду. За ботанічним походженням розрізняють мед квітковий, падевий та змішаний (природна суміш квіткового і падевого меду). Також є світлі і темні меди. А в залежності від того, з яких рослин бджоли збирали нектар, квітковий мед може бути монофлорним (нектар однієї або переважно однієї рослини) та поліфлорним (нектар декількох рослин). До монофлорних відносять: акацієвий, бавовняний, барбарисовий, буркуновий, вересовий, волошковий, гречаний, еспарцетовий, липовий, малиновий, м’ятний, конюшиновий та рапсовий мед, а до поліфлорних – гірський, лісовий, польовий, степовий, різнотравний, фруктовий тощо. Падевий мед утворюється в результаті переробки бджолами паді комах або медвяної роси, що збирається з листя рослин. Такий мед має слабкий аромат і мінливий колір.

В нашій країні найбільш поширені акацієвий, гречаний, липовий і соняшниковий мед.

Властивості меду

Мед наділений ранозагоювальною, дезинфікуючою властивістю. Він застосовувався з лікувальною метою ще в давнину усіма народами: рецепти, до складу яких входить мед, є в древніх єгипетських, грецьких, китайських, індійських, арабських книгах. У Стародавній Греції безсмертя богів пояснювали тим, що вони харчувалися амброзією, яка складається з меду, молока і нектару.

У Єгипті, ще за часів фараонів, медом лікували хвороби легенів, дерми, очей, а також використовували для бальзамування. Для консервування свіжого м’яса використовували мед римляни і греки.

Великі мислителі давнини Піфагор, Гіппократ, Аристотель та інші,  вважали, що вживання меду сприяє продовженню людського життя. Гіппократ не тільки широко використовував мед як ліки, а й щодня харчувався їм сам і дожив до 109 років. А в той період люди не жили більше 40 – 50 років.

Мед був одним з основних компонентів засобів по догляду за обличчям, тілом та волоссям Клеопатри, про красу якої складали легенди.

Слав’янські знахарі застосовували мед при лікуванні ран, екзем, шлунково-кишкових захворювань. У старовинних лікарських порадниках наводяться десятки рецептів, до складу яких входить бджолиний мед. На Русі мед був одним з найбільш популярних лікарських засобів, часто зустрічалися рецепти, в яких нарівні з медом застосовуються лікарські трави. За часів Великої Вітчизняної війни мед використовувався як ліки і бактерицидний засіб для обробки ран.

На сьогодні одним з найкращих профілактичних засобів від різних застуд і деяких інших хвороб вважається саме мед. На день достатньо вживати всього лише одну столову ложку цього цінного продукту бджільництва. Сучасні дослідження свідчать, що бджолиний мед можна вважати цінним лікарським засобом. Щоденне вживання невеликої кількості меду є дієвою профілактикою не тільки проти простудних захворювань, але й хвороб шлунково-кишкового тракту, а також серцево-судинної системи. Дуже важливо пам’ятати про цілющі властивості цього солодкого продукту, особливо в зимовий період.

Цілющі властивості солодких ласощів незамінні в терапії хвороб печінки.  Мед застосовують при сильній інтоксикації організму, також рекомендовано вживати певні сорти при опроміненні радіацією. Мед може бути засвоєний практично повністю, особливо в екстремальних умовах.

Мед може зберігатися протягом тривалого часу. При цьому його  властивості не втрачаються. Амфору з медом археологи виявили після розтину гробниці Тутанхамона. Незважаючи на довгий термін зберігання, корисні, смакові якості солодкого продукту залишилися збереженими.

Отже, натуральний мед, або рідке золото є дуже смачним та корисним продуктом. Рідко зустрічається дім, в якому на столі немає цього дара медоносної бджоли.  Дехто полюбляє рідкий мед, який так добре смакує зі свіжим запашним хлібом. Комусь до вподоби  стільниковий мед. Є цілувальники тонкого аромату меду з акації, а хтось тішиться терпким смаком меду з гречки.

Але як обрати доброякісний продукт, адже існують недобросовісні бджолярі, які часто займаються продажем фальсифікованого меду.

Такі виробники часто додають до меду різні домішки: тростинний і буряковий цукор, цукровий сироп, борошно, крохмаль, желатин, патоку. Фальсифікатами натурального меду є також цукровий мед (продукт переробки бджолами цукрового сиропа), який реалізується під маркою натурального меду.

  На жаль, але 100-відсотково визначити фальсифікацію меду без лабораторних досліджень неможливо. Що ж порадити споживачу?

По-перше, купувати мед треба тільки на офіційних ринках, де проводиться ретельний ветеринарний контроль цього продукту.

Треба пам’ятати, що доброякісний мед не повинен містити сторонніх запахів або присмаків. Мед, що зберігався тривалий час при високій температурі має карамелевий присмак, який є недопустимим. Неприйнятий також мед з надмірно кислим, згірклим, плісеневим і збродженим запахами.

Натуральний мед подразнює слизову оболонку рота і гортані при його споживанні.  Цукровий мед не має цього ефекту.

Свіжовідкачаний мед стікає струйкой, яка схожа стрічку і складається шарами, подібними до  піраміди.

На поверхні, або в усій товщі меду не повинно бути значної кількісті бульбашок повітря, або піни. Їх наявність може свідчити про бродіння меду.

Також доброякісний мед не повинен містити трупи або частини бджіл, шматочки стільників, личинки;  сторонні домішки –  пил, попіл, шматочки різних матеріалів та ін.

Зберігання меду

Мед може зберігатися тільки в чистих приміщеннях, не в сухих і не вологих, при оптимальній температурі не вище 30 ° C. При дотриманні таких умов мед можна зберігати до 2 років від дати збирання, активні речовини при цьому майже не втрачаються. Оптимальною тарою для зберігання меду є скляні банки, банки з полімерних матеріалів, харчового алюмінію та нержавіючої сталі, також мед можна зберігати у керамічних, порцелянових, глиняних ємностях, або в дерев’яній тарі з добре просушеного дерева.

Натуральний мед – солодкий дарунок природи,  створений благородною комахою – медоносною бджолою, знайшов шанувальників у всі віка і по всьому світу. Такий різноманітний, але у всіх випадках смачний та корисний продукт споживається не тільки в чистому вигляді, але й у вигляді різноманітних напоїв та страв. Пропонуємо вам спробувати рецепт медового напою … від Гіппократа!

Цей грецький філософ і «батько медицини» вважав мед «Золотим лікарем» і рекомендував щодня пити теплий медовий напій. Гіппократ вважав, що цілющі властивості меду – секрет довголіття і міцного здоров’я. Щоб напій був смачним і корисним для вас, ми пропонуємо додати до цього давньогрецького рецепту лимон, імбир і корицю!

Закип’ятіть воду. Помістіть паличку кориці в кип’ячену воду і залиште на дві хвилини.

Дайте воді трохи охолонути і в теплу воду додайте мед, скибочки лимона і імбиру. Залиште лимон і імбир протягом трьох хвилин, після чого видаліть їх. Добре перемішайте і насолоджуйтеся смачним медовим напоєм.

 Ви можете пити його вранці, або на ніч перед сном. Цей напій не тільки допоможе вашій імунній системі, вилікує простуду і біль в горлі, а й стимулюватиме метаболізм і сприятиме детоксикації вашого організму.

Автор: Галина Скрипка, кандидатка ветеринарних наук,
доцентка ОДАУ, членкиння ГО «Фундація жінок пасічниць»
.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *