Бджільництво на Алясці пов’язане з низкою труднощів. Насамперед це довга та холодна зима, пережити яку бджолам ох як не просто, а без високо кваліфікованої допомоги людини просто неможливо.
«До недавнього часу взагалі існувала усталена думка Ви не зможете перезимувати бджіл на Алясці, або Це так рідко вдається, що і пробувати не варто. Бджоли якщо і доживали до весни, то були настільки слабкі, що їх неможливо було використовувати на медозборі, вони просто не встигали набрати сили за короткий сезон. Більшість бджолярів навіть не намагалися це робити. Восени бджіл закурювали, а навесні купували пакети у Каліфорнії. До речі, такий підхід сильно гальмував розвиток галузі в нашому штаті, оскільки необхідність вбивати комах сильно обтяжувала деяких бджолярів і вони взагалі відмовлялися від цього заняття.
Але поступово ситуація почала змінюватися. До експериментів з доведення зимівлі до прийнятних результатів почало підключатися дедалі більше бджолярів. Цьому сприяв спортивний інтерес, який, втім, стимулювався економічними резонами – бджолопакет у цьому північному штаті коштує 250 доларів.
Одним із піонерів розробки технології зимівлі став бджоляр-аматор з Анкоріджа (південь Аляски) Тім Хаффман, який почав займатися цим завданням ще у 2018 році.
“Говорити, що я вигадав щось принципово нове, буде не вірно, – каже Хаффман. – Я просто навчився добре копіювати те, що до мене робили вже інші, з деякими удосконаленнями. А також постарався перевести технічні знання до зрозумілих рекомендацій для місцевих бджолярів”.
Для цього Тім запустив свій YouTube-канал (https://www.youtube.com/@anchoragebackyardbeekeeping/featured) і організував клуб Midnight Sun Sustainable Beekeeping, в якому складаються бджолярі, які бажають освоювати стійкі методи зимівлі. Зараз на його канал підписано понад 2000 осіб, а до клубу, учасники якого люблять ходити у футболках із написом «Мої бджоли живуть у зоні без убивств», входить 1600 осіб. Сам же Хаффман своїм учителем вважає канадського бджоляра Етьєна Тардіфа, який живе в Юконі (північно-східний штат Канади, що межує з Аляскою), який вже багато років ретельно вивчає і адаптує техніки зимівлі за 60 паралеллю північноамериканського континенту і ділиться ними на своєму YouTube (https://www.youtube.com/@etiennetardif).
У Хаффмана невелика аматорська пасіка 13-15 сімей. Завдяки його знанням та старанням до весни у доброму стані доживає 80% бджолосімей. Влітку він компенсує втрати, створюючи нові сімей. Таким чином він уже три роки не купує пакети, що є відмінним результатом для країни з винятково холодними зимами та безоблітними періодами у 6-7 місяців.
Що ж насамперед допомагає бджолярам зимувати за суворих умов Аляски?
Насамперед це боротьба з вароатозом. “Якщо кліщі під контролем, бджоли в основному залишаються здоровими. Для боротьби з паразитом, переважно, застосовую щавельну кислоту”, – каже Хаффман.
Обов’язковий великий запас якісного корму у верхній частині гнізда. Причому починати його створювати необхідно ще наприкінці липня, на початку серпня. Зимівля проходить у пінополістиролових вуликах, які набагато тепліші за дерев’яні. Як не дивно це звучить, найпопулярніша порода бджіл на Алясці – італійська (Apis mellifera ligustica). Ці бджоли добре пристосовані до довгих зим при правильному утепленні гнізда. На другому місці – карника, деякі експериментують із російською породою.
Сьогодні, завдяки таким людям як Хаффман, Тардіф та їх послідовникам, зимівля в умовах Аляски із втратами лише у 20% сімей стає нормою.
Можна порадіти успіхам американських колег, поаплодувати їхньому професіоналізму, а ще засоромиться за стогнання з приводу складної та поганої зимівлі в тепличних умовах України.
