За різними даними в Україні налічується до 500 тисяч бджолярів. В основному це любителі з невеликою кількістю бджолосімей. Тобто, для більшості питання реалізації меду є другорядним. Власна солодка продукція споживається сім’єю самого бджоляра, його близькими, служить певного роду валютою при здійсненні натурально-бартерних операцій.

У той же час багато бджолярів йдуть шляхом розширення своїх пасік, приділяючи бджолам усе більше і більше уваги, у надії, що згодом реалізація меду може стати гарною фінансовою підмогою, і навіть може стати й основним заробітком.

Терпіння і наполеглива праця дуже добре роблять своє діло, і ось вже в пасічника з’являються залишки меду і перед ним встає питання: яким чином з максимальною вигодою для себе продати мед? Узагальнивши свій досвід і досвід своїх знайомих, хочу дати деякі поради, сподіваючись, що вони зможуть допомогти колегам. 

Як це робити краще?

Для початку варто звернути увагу на ваше найближче оточення – знайомі, колеги і сусіди. Усі вони повинні знати про вашу солодку продукцію. Слід пам’ятати також, що завойовування постійної клієнтури – процес тривалий і кропіткий. Насамперед, необхідно дотриматися головної умови успішної реалізації – ваш мед повинен бути відмінної якості. У покупця і тіні сумніву не повинно виникати, що ваш мед незрілий, цукровий чи щось таке. Він не повинен перевищувати ринкову вартість у вашому регіоні і навіть, попервах, бажано, щоб він був трошки дешевший. Аргумент, що мій мед дорогий, тому що він дуже якісний, у наш час, коли більшість населення дуже ретельно рахує кожну копійку, спрацьовує рідко.  

Замовте собі візитки з вашим ім’ям і номером телефону. Вручайте її кожному покупцєві – якщо мед йому сподобається і ціна влаштує, то, цілком можливо, він подзвонить вам і купить ще. А може бути, приведе із собою нових клієнтів. Не соромтеся запитувати контактні телефони у ваших покупців і час від часу цікавитися, чи не прийшов вже час поповнити їхню засіку вашою солодкою продукцією.  

Дуже ефективно в пошуках клієнтів з баночками меду в сумці обійти різні організації і підприємства вашого чи найближчого до вас великого населеного пункту. Причому бажано віддавати перевагу жіночим колективам в день, коли там видають зарплату. І головне – коли продаєте мед, не  мовчіть! Вам необхідно освоїти мистецтво спілкування з потенційним покупцем.

Це легко, коли ви щиро переконані, що мед – це дійсно унікальний продукт, який несе людям радість, здоров’я і довголіття.  Ваше завдання цю впевненість передати співрозмовнику. Невелика пізнавальна лекція з цього приводу буде дуже і дуже доречною. Вам важко самостійно підібрати слова? Вивчіть напам’ять яку-небудь популярну пам’ятку про користь меду.

А почніть, наприклад, так. «Японці відмовилися від «білої отрути» – цукру,  замінивши його медом. В результаті середня тривалість життя у них досягла 84 років. Сьогодні в раціон маленьких японців обов’язково додають маточне молочко, і це покоління, швидше за все, буде жити до 120 років, чого і вам бажаємо».

Необхідно терпляче, з дня у день, розповідати якнайбільшій кількості людей про те, що мед необхідно приймати не тільки як цілющий засіб, але найправильніше включити його в щоденний раціон як цінний, екологічно чистий і корисний продукт харчування.

Наполегливо проводьте свою рекламну кампанію під гаслом: «Цукор – отрута, врятуємо наших дітей, замінимо цукор медом!» До речі, сприяти якнайшвидшому впровадженню цієї кампанії в життя може і та обставина, що мед, ледве чи не єдиний продукт останнього часу, не тільки не подорожчав, але, навіть навпаки, здешевів, і це при тому, що той самий цукор подорожчав майже в два рази. 

Беріть найактивнішу участь у сільськогосподарських ярмарках, що проводяться у вашому регіоні. Зазвичай торгівля там збагачує новими знайомствами, новими клієнтами. 

Збирайте пилок і прополіс. Ця бджолопродукція, звичайно, сильно поступається в популярності меду, але нехай пакетик з 50 грамами пилку, чи невеличка кількість прополісу плюс ваша захоплююча розповідь про користь цих продуктів стануть приємним сюрпризом для покупця вашого меду. Це, по-перше, залишить приємне враження про вас, а, по-друге, хто знає, можливо, наступного разу ця людина до взаємного задоволення купить у вас уже велику партію пилку чи прополісу. 

Спробуйте пристроїти свою продукцію на реалізацію в магазинах, у бабусь, що торгують на ринках, зупинках громадського транспорту і т.ін.  

Бартер – важлива річ для бджолярів. Особисто я завдяки йому забезпечив якісний ремонт зубів собі, своїй дитині і дружині в приватних стоматкабінетах. Ще забув: купував запчастини для своїх «Жигулів», винятково міняючи їх на мед. У результаті таких угод усі задоволені і зазвичай з бажанням йдуть на нові бартерні операції. 

До питання про упакування

Зараз багато говорять про якісне упакування як про рушійну силу торгівлі. У цьому відношенні особливої форми баночки, барвисті етикетки здобувають усе більшої і більшої ваги. Однак звернув увагу, що в супермаркетах, де баночки з медом одягнуті в дуже апетитні наклейки, торгівля йде погано.

Щось схоже спостерігав і на ринку. З’явився, було, бджоляр, що клеїв саморобні наклейки, роздруковані на лазерному принтері, на свої баночки, але залишив  цю витівку – мабуть не пішло. Моя думка така. У підсвідомості більшості людей міцно сидить: мед – продукт домашній.

Найкраще, коли від баночки з медом віє сільською романтикою, спогадами дитинства – літо, пасіка діда, запашний мед з пирогами. Помітив, що найкраще мед купують у добродушних дідів, чий образ підпадає саме під образ простодушного, доброго, мудрого і трохи лукавого дідка-пасічника. Такий не обдурить, та й мед у нього саме «такий, як має бути – справжній”. Стоїть такий «дід Василь» у солом’яному капелюсі чи потертому кожусі, і продає мед на розлив не з пластмасового цебра (колишньої тари з-під водоемульсійної фарби), а з дерев’яного барила, і беруть у нього мед так, що позаздрять усі міські супермаркети, з їх суперяскравими етикетками. 

Ще приклад з особистих спостережень. Якось був присутній на медяному ярмарку в одному з невеликих містечок Західної України. Привезли туди свою продукцію багато бджолярів із усіх кінців країни. Продавці намагалися сподобатися покупцям: на столиках акуратні, за сортами розфасовані і під лінієчку вибудовані баночки, більшість з яких з апетитними етикеточками.  Але, не дивлячись на це, торгівля йшла в’яло.

А найкраще себе почував продавець, що реалізовував гречаний мед на розлив прямо з 50-літрових фляг. Треба віддати йому належне – торгувати він вміє. Балагур відмінний, знає, як зачепити покупців, що йдуть мимо і зацікавити розповіддю, веселий, доброзичливий. До нього дуже швидко вишикувалася черга! У нього й тари дрібної не було, так люди, що зібралися, дзвонили додому, щоб скоріше несли банки, бо отут, мовляв, ТАКИЙ мед продається! А ще бджіл налетіла ціла хмара – не підійдеш!

Народ боїться, але не розходиться, радіє: «Як бджоли злетілися, значить, дійсно мед відмінний!» 5 фляг спустошив за декілька годин, а скільки ще було бажаючих!  І головне ціна трохи нижча, ніж на ринку. Мабуть, саме на вартість банки, кришки й етикетки! Так що от моя думка: у питанні продажу меду не варто переоцінювати значення барвистої наклейки, значно важливіше особистий контакт продавця з покупцем і довіра до продукції. Хоча я аніскільки не проти неї, прекрасно розуміючи, що є й на такий товар покупець, що з кожним роком його буде все більше і більше.

Повернемо меду його колишню славу

Моя думка, що головне лихо сучасних бджолярів в тому, що мед вийшов з моди. Думка не нова, має як прихильників, так і супротивників, але я часто згадую дитинство, коли всі візити дільничного лікаря закінчувалися однією порадою: «…і обов’язково давайте хворому меду з молоком!» 

А популярний мультик про Віні Пуха! Так, одна тільки крилата фраза «Кращий подарунок, звичайно ж, мед!» – була кращою пропагандою продукту, яка робила мед бажаним продуктом в кожній другій родині! Зараз цього немає: лікарі частіше виписують дорогі антибіотики (хто за відсотки від прибутку, хто за переконанням), а кращий подарунок – звичайно ж… мобільний телефон. В цій ситуації, вважаю, що велику справу роблять ті пасічники, що пробивають стіну (чи підмазують медом) і виходять на телебачення, на радіо, ведуть рубрики в місцевих газетах, і виходять-таки до народу з великою істиною про бджолу! І про себе не забувають, але і неоціненну послугу всім іншим роблять! 

Знаю одного пасічника, що прийшов на телебачення і запропонував зробити пізнавальний сюжет про життя бджіл і про працю бджоляра безпосередньо зі своєї пасіки, де він виступив у ролі гостинного хазяїна і екскурсовода. І цікава передача, треба сказати, вийшла.  Усі залишки меду в бджоляра вмить розлетілися, а скільки людей завдяки цій передачі, крім м’ясного відділу ринку, відвідали ще і медяний! 

У нинішніх умовах усе більше і більше бджолярів розуміють: без ефективних заходів, що ведуть до збільшення споживання меду на внутрішньому ринку, важко буде галузі вийти із складної ситуації, в якій вона опинилася. Чомусь дуже часто говорять про допомогу держави. Але невже життєвий досвід і здоровий глузд не говорять про те, що в наш складний час розраховувати можна тільки на свої сили. Так, вона потрібна, безперечно, ми її чекаємо, але не треба робити це склавши руки. Завдання бджоляра на сьогодніший день полягає не тільки в тому, щоб виробити якомога більше меду, але ще й в тому, щоб якомога вигідніше його продати. А це, на мою думку, неможливо без широкої реклами меду. І кому як не нам, пасічникам, займатися цією благородною справою. Кожному з нас у міру його сил і можливостей!   

Автор: Шелепало П.