Відомо, що під час польоту бджола накопичує електростатичний заряд, який притягує до неї різні мікрочастинки. Найчастіше це, зрозуміло, пилок, ще зустрічаються мінеральний та органічний пил, віск і навіть частинки інших бджіл. Згодом вчені навчилися збирати з тілець бджіл та ідентифікувати навіть найменшу кількість речовин, які прилипають до них під час їх повітряних подорожей. Це дало можливість використовувати їх як літаючі зонди з функцією індикації забруднення навколишнього середовища. Завдяки бджолам люди навчилися визначати рівень забруднення території важкими металами, пестицидами, наявності радіоактивного пилу та інше.

Останнім часом вчені звернули увагу, що чим далі, тим більше на бджолах стали знаходити мікрочастинки пластику. Пройшло ще трохи часу, і технологія стала дозволяти виявляти мікропластик, визначати його вид та точну кількість.

Показовими в цьому плані є дослідження датських учених, які встановили 19 вуликів у різних районах Копенгагена – від центру до передмістя. Потім взяли 1000 бджіл, заморозили їх (вважається, що це найбільш гуманно і необхідно для безболісного їх умертвіння) змили з їх волохатих тілець всі прилиплі частинки, а потім за допомогою спеціальної технології вони були відсортовані за розміром, формою та типом матеріалу. Щоб досягти максимальної чистоти експерименту, повідомляється, що дослідники навіть носили одяг лише з натуральних тканин і застосовували максимальні запобіжні заходи у роботі зі зразками.

Виявилося, що 15% виявлених частинок було мікропластиком! Поліестер був переважним волокном, за ним слідували поліетилен і полівінілхлорид (всього 13 різних синтетичних полімерів). Як і очікувалося, максимальну кількість мікропластику було виявлено на бджолах, що літали у центрі міста. Несподіванкою стало те, що різниця в показниках забруднення комах, що мешкали майже в сільській місцевості та міських, був зовсім незначним. Вчені це пояснили високою летючістю мікропластику.

Ця робота переконливо довела, що, по-перше, бджоли справді можуть ефективно виконувати функцію живих екологічних зондів для визначення засмічення територій шкідливими сполуками, зокрема мікропластиком – проблема, яка все більше турбує світове співтовариство; а по-друге, що ступінь цього засмічення дійсно дуже висока.

Питання, на яке поки що немає остаточної відповіді,- наскільки бджолам шкодить така концентрація мікропластикового пилу. Тут думки розділилися. Одні вчені вважають, що ці сполуки дуже нейтральні і бджоли швидко адаптувалися до присутності в їхньому житті нового матеріалу. Як аргумент вказують на поведінку бджіл-листорізів. Ці комахи розселені по всьому світу, за розміром їх можна порівняти з медоносними бджолами. Їх характерною рисою є те, що вони вигризають із рослин серпоподібні шматочки і будують із них гнізда. Дивно, але ці комахи все частіше використовують для цього не зелену масу, а поліетиленові пакети, обгортки та інші пластикові відходи. При цьому особливої ​​шкоди для дорослих бджіл та їх потомства не помічено.

Китайські вчені спробували оцінити потенційні ризики мікропластику для медоносних бджіл.