Бджолярі бояться за своє майбутнє
Цікаво

Бджолярі Західної Європи бояться за своє майбутнє

Флавієн Дюрант і Патрік Жіро мають пасічне господарство з 400 сімей у Франції і виробляють в середньому 8 тон меду на рік. У 2021 році ця цифра впала до 300 кілограмів. Приблизна така ж ситуація склалася на більшості пасіках цієї країни.

За даними Французького національного бджільницького союзу (UNAF), в загалом у Франції в  минулому році було зібрано меду у три рази менше, ніж у 2020 р. Виною такого поганого врожаю були несприятливі погодні умови. Зима була особливо м’якою, але супроводжувалася періодами заморозків. Весна і літо були холодні і дощові. В червені, Флав’єн і Патрік ще не зібрали жодного кілограма меду. Що ще гірше, їм довелося годувати своїх бджіл. «Це втрачений рік, гнилий рік, якого ми ніколи раніше не бачили» – кажуть бджолярі. Місцева влада компенсувала частину збитків надавши 4000 євро, але це зовсім мало. Ситуація склалася настільки кепська, що їм прийшлося шукати додаткову роботу у будівельній галузі. 

Ще одна біда – загибель бджіл від пестицидів. Пасічник Себастьєн Гільє більше ніж знайомий з цією проблемою. У 2008 році він втратив основну частину своїх сімей, ймовірно, через отруєння. Протягом десяти років він працював професійним бджолярем у Верхній Соні на північному сході Франції. Восени 2007 року для боротьби з червоним павутинним кліщем на пшениці в районі його пасіки застосовували отрутохімікати. Як наслідок, пасіка була знищена. Себастьєн намагався підняти це питання у французькому парламенті та ЗМІ. Йому вдалося отримав 45 євро за сім’ю як державну компенсацію, хоча сума, необхідна для відновлення сім’ї, становила тоді 150 євро. Йому теж довелося шукати другу роботу. Зараз він працює інспектором з якості молока і утримує аматорську пасіку…

Бджолярі відчувають труднощі не лише у Франції, а й у всій Європі. Протягом останніх десятиліть виробництво меду неухильно знижується. Одна із основних причин – висока ступень загибелі бджолиних сімей. Наприклад, зараз рівень смертності медоносних бджіл становить близько 30 відсотків. А за даними UNAF, у 1995 році він становив п’ять відсотків. Тим не менш, бджоли щороку вносять близько 22 мільярдів євро у європейський сільськогосподарський сектор. Не завдяки меду, який вони виробляють, а завдяки послугам із запилення сільськогосподарських культур. 

Великі втрати бджіл виникають не лише за причини порушення клімату, а головним чином у масовому використанні пестицидів. Особливо бджолярам і їх підопічним дістається від неонікотиноїдів. У 2018 році ЄС заборонив використання трьох з них, як особливо небезпечних.  Однак сьогодні, в ЄС вийшли директиви які дозволяють використання заборонених речовин, як екстрені заходи якщо існує «небезпека, яку неможливо контролювати будь-якими іншими розумними засобами». Європейський орган з безпеки харчових продуктів (EFSA) визначив 17 надзвичайних заходів з 2020 року, усі для цукрових буряків. Однак журналістський проект Greenpeace Unearthed зафіксував щонайменше 67 екстрених дозволів у різних країнах-членах ЄС у період з 2018 по 2020 рік.

Ще одним стресовим фактором для бджолярів є дешева конкуренція з-за кордону. Ціни в супермаркетах занадто низькі, щоб місцеві бджолярі могли заробляти на життя.

Більшість виробників, які тримають ціни на дуже низьких рівнях, базуються в країнах Східної Європи, таких як Україна, але багато їх також у Китаї. Один кілограм імпортованого китайського меду коштував оптовим компаніям у середньому 1,40 євро в 2020 році. Більшість бджолярів у Європейському Союзі не можуть конкурувати з такими цінами. Їхня середня вартість виробництва вже становить 3,90 євро за кілограм. У той же час близько 40% меду на європейському ринку імпортується.

«Я вирішив не намагатися конкурувати з такими низькими цінами, а продати свій мед за більш стабільною ціною», – пояснює берлінський бджоляр Моріц Зайдлер.

Він відмовляється продавати свій мед за ціною менше 14 євро (приблизно 420 грн. прим. редакції) за кілограм компаніям і близько 20 євро (600 грн) за кілограм приватним особам. Для нього це означає подавати приклад.

«Я живу не за рахунок продажу меду, але я не хочу знижувати ціни з поваги до професійних бджолярів», – каже він.

Свою пасіку він тримає у передмісті Берліну. У 32-річного пасічника 20 вуликів, і він встиг зібрати близько 750 кілограмів меду в 2021 році.

Як і у Франції, більшість німецьких бджолярів мають менше 50 вуликів і не залежать від доходу, який вони отримують від бджільництва. Проблема, за словами Моріца, полягає у відсутності визнання значимості професії: «Бджолярам платять лише за мед, а не за послуги, які бджоли надають рослинами». За його переконанням бджолу і працю пасічника слід цінувати за ті послуги, які вони надають людству с точки зору підтримання біорізноманіття. 

Для професійних пасічників європейського континенту є ще одна головна біль – велика кількість бджолярів-любителів, які можуть дозволити собі продавати мед за ціною нижче ринкової.

Наприклад, у Франції лише три відсотки з 70 000 пасічників країни були професіоналами у 2019 році. Решта були аматорами. І хоча в Європі кількість пасічників збільшується майже скрізь, картина залишається такою ж, як і у Франції – більшість переважно аматори. Підраховано, що у європейських бджолярів в середньому 21 сім’ї.

Вихід із становища с конкуренцією з аматорами, професійні бджолярі бачать у кочівлі. Таке бджільництво широко поширене в Європі, особливо на півдні, оскільки дає можливість медоносним бджолам якомога краще використовувати продуктивні взятки з весни до осені. Для пасічників це означає некомфортний спосіб життя, більше витрат, більше праці. Але для багатьох професіоналів це єдиний спосіб забезпечити себе товарною продукцією і достойним прибутком.

Джерело: https://www.equaltimes.org/beekeepers-in-western-europe-fear?lang=en#.YeBSs8nMKot

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.