Варроатоз – одне з найпоширеніших небезпечних захворювань бджіл, спричинене кліщем Варроа-Якобсоні. Це не інфекційне захворювання, проте швидко та легко поширюється. Як випливає з назви хвороби, варрооз може бути викликаний лише паразитичним кліщем Варроа. Ця комаха є павукоподібним розміром трохи більше міліметра.
При цьому самці трохи дрібніші за самок. Крім того, тіло самок коричневе, а самців жовте чи сіре. Основну шкоду бджолиним сім’ям завдають самки, тривалість життя яких влітку становить від 2 до 3 місяців. Поширена думка, що кліщ живиться гемолімфою бджоли, проте останні дослідження довели, що основу харчування кліща варроа становить жирова тканина, дефіцит якої значно послаблює імунітет комахи. У розплоді в активний період життєдіяльності гнізда може утримуватися до 70–90 % кліщів. У період травня–липня зимова генерація самок паразита заміняється на нову.
Темпи розмноження кліща залежать від багатьох факторів, і насамперед від температури і вологості. На приріст кліщів впливають кліматичні і природні умови, порода бджіл, сила родин, співвідношення бджолиного і трутневого розплоду протягом сезону і т. д. Самки кліщів зимують на бджолах, глибоко проникаючи між черевними сегментами, і харчуються гемолімфою. Харчування постійне, ритмічне, з чергуванням періодів активного споживання гемолімфи з більш тривалим станом спокою.
Протягом зимівлі (150 дн.) для збереження життєздатності самці кліща потрібно 5,5 мкл гемолімфи при наявності її в організмі зимуючої бджоли в середньому 4,3 мкл. Стійкість кліща в зовнішньому середовищі залежить від температури і вологості. У голодному стані в оптимальних для життєдіяльності умовах паразит зберігається до 7 діб, у запечатаному розплоді при температурі 20°С –до 30–40 діб. Втрата 5–10 % води в організмі призводить до порушення харчування і розмноження в 50 % самок. Гинуть вони після втрати 10–20 % води.
Кліщ поширюється блукаючими бджолами, бджоламизлодійками, трутнями, при підсилюванні родин зараженим розплодом, з роями, при кочівлях пасік, купівлі і продажу бджіл і маток. Основне місце зосередження кліща в активний період – печатний розплід і вуликові бджоли. Трутневий розплід вражається в 7–15 разів більше, ніж розплід робочих бджіл.
Збільшення кількості кліщів у вулику тісно пов’язане із життєвим циклом бджолиної родини. Самки кліщів, що перезимували на бджолах, навесні відкладають яйця в осередки з молодим розплодом. Після того, як бджоли запечатують осередки, кліщі проходять повний цикл розвитку, паразитуючи на личинці. Якщо в комірці лише один паразит, бджола виходить слабкою. При більшій кількості кліщів на комасі у бджіл спостерігаються фізичні відхилення розвитку. У спекотний сезон лікування бджіл проводиться здебільшого зоотехнічними методами, щоб запобігти потраплянню препарату в мед.
Найефективнішими з них є знищення трутневого розплоду та створення відводків. Заходи боротьби. Спрямовані вони на максимальне скорочення чисельності паразитів усередині гнізда. Проводять постійно і систематично. Родини бджіл утримують на добре освітлених сонцем місцях на підставках висотою 25 см від рівня ґрунту, у вуликах з гарними орієнтирами на передній стінці, із сітчастим підрамником (кліщовловлювачем). Вулики комплектують стільниками віком не більше 3 років. Систематично видаляють трутневий розплід за допомогою комбінованої рамки (рамка з двома окремими секціями, що легко роз’єднуються).
В міру запечатування трутневого розплоду рамку видаляють, обережно зрізують ножем кришечки, лялечок трутнів із кліщами витрушують на лист паперу. При наявності на пасіці інших інфекційних захворювань зібраний матеріал спалюють, а на благополучних по цих хворобах пасіках лялечок трутнів розтирають, масу проціджують через 1–2 шари марлі. Зібрану рідину додають у кількості 10 % до цукрового сиропу, що дають родинам бджіл. Матеріал, змішаний з цукровою пудрою 1:2, можна зберігати в холодильнику.
Стільники промивають у 2–3%-му розчині оцтової кислоти (столового оцту), потім водою, сушать і повторно використовують. З принесенням пилку у вулик родини бджіл розширюють за рахунок постановки в середину гнізда рамок з вощиною. Пізньою весною приступають до створення відводків. Для цього з основної родини відбирають у новий вулик весь печатний розплід з частиною обсиджуючих його бджіл і одну-дві рамки з одноденними яйцями. Через 2–3 дні в цей вулик знову поміщають рамки з печатним розплодом з основної родини.
Разом з розплодом у створений відводок переносяться до 95 % усіх кліщів, що знаходяться в основній родині. Останню не піддають акарицидній обробці до осені. У створеному відводку на яйцях бджоли закладають маточники, з яких залишають один. На 15–16-й день після формування відводка і виходу бджіл і матки приступають до його обробки препаратами.
Можливі й інші способи створення відводків чи безрозплідного періоду в родині. Крім зоотехнічних методів, влітку можна застосовувати препарати, виготовлені на основі рослинних екстрактів (відсутність у їх складі хімічних компонентів зводить до мінімуму можливість виникнення побічних ефектів): Кислоти. Обприскуванням 2% щавлевою кислотою чи 10% молочною кислотою в дозі 8–10 мл на одну рамку, обробку повторюють через 10–12 дн., або обпудрювання тимолом (0,25 г порошку на вуличку бджіл, чи 10–15 г препарату поміщають у мішечку на верхні планки рамок, обробку повторюють через 4 чи 7 дн. 2–3 рази). Випаровувач. Його встановлюють на рамки та заповнюють спиртом (але не технічним) на 3 тижні, додавши в нього невелику кількість ефірної лавандової олії. Періодично ємність потрібно заповнювати заново. Можна використовувати як заводський, так і виготовлений в домашніх умовах (він є баночкою, накритою кришечкою з отворами).
Свіжозібраний чебрець. Рослину подрібнюють і помістивши в марлю, поміщають на рамки. Далі його накривають целофаном, до моменту висихання. Після цього траву чебрецю замінюють на нову. Цей метод використовують протягом усього літа, проте його ефективність дуже низька. Уважно слідкуйте за здоров’ям бджілок та підписуйте нашу газету.
