боротьба з варроатозом
Здоров'я бджіл

Боротьба з варроатозом без “хімії”

Профілактика та терапія хвороб бджіл вимагає від пасічника знань анатомії та фізіології бджіл, а також біології всієї бджолиної сім’ї та знань пасічних робіт протягом усього року. Основними факторами, що визначають здоров’я та продуктивність бджіл, є забезпечення ним оптимальних умов їх життя та харчування . У профілактиці хвороб бджіл дуже важливу роль відіграє санітарно-гігієнічний стан пасіки. Виконання основних принципів гігієни призводить до ліквідації джерел захворювань бджіл, а також полегшує їхнє лікування. Ці принципи полягають у дотриманні:

  • оптимальних санітарно-гігієнічних умов на пасіці (сухе, сонячне місце, віддалене більш ніж на 5 км від сусідніх пасік);
  • гігієни вулика (конструкція, утеплення, вентиляція, догляд);
  • відповідного, якісного, вільного від усіляких домішок та добавок корму;
  • санітарно-гігієнічних правил з обслуговування пасік (дезінфекція інструменту та обладнання, а також особистої гігієни бджоляра).

Вимогою часу є дотримання бджолярем етичних норм при отриманні бджолопродуктів. Для нас це має стати щоденною практикою. Всі роботи з виробництва меду та інших корисних продуктів від бджіл ми повинні проводити сумлінно і чесно. Вірю, що більшість із нас так і поступає. Ми всі зацікавлені щоб вони були добрими, і тому не слід погіршувати якість продуктів, використовуючи для боротьби із захворюваннями бджіл «хімію». Залишки хімічних сполук потрапляють до організмів кожного з нас. Наслідки цього бувають помітними не відразу. Накопичення їх в організмі може через якийсь час викликати багато захворювань. Незрозуміло, чому ми, бджолярі, до отруєння всілякими пестицидами і гербіцидами додаємо ще й цю «хімію». Залишки цих препаратів потрапляють у мед, пергу, прополіс чи віск, тобто у продукти, призначені для людей хворих, слабких чи виснажених, або навіть для дітей. Наші пасіки мають бути джерелом цінних продуктів, які зберігають здоров’я та сили людей.

Все частіше на наших пасіках з’являються резистентні кліщі Varroa. Традиційні препарати на основі амітразу та флювалінату їх вбивають недостатньо. Але ж існують способи боротьби з варроатозом і без використання хімії. Дуже хороші результати у боротьбі з кліщем можна отримати, застосовуючи біотехнічні процедури, а також використовуючи ефірні олії та органічні кислоти. Ці сполуки, якщо навіть їх залишки перебувають у меду чи інших продуктах бджільництва, не представляють жодної небезпеки.

Маючи на увазі оптимальні умови життя та харчування бджіл, потрібно звернути особливу увагу на відповідне забезпечення бджолиних сімей білковим кормом (пилком, пергою). Бджоли, що споживають велику кількість пилку або перги, мають дуже хорошу кондицію, а тим самим і несприйнятливість до різних патогенів (паразитів, бактерій, вірусів, грибів). Залози бджіл тоді можуть продукувати більше молочка, необхідного для виведення розплоду. Відомо, що недостача білкового корму (перги, пилку) призводить до того, що бджоли гірше харчуються і слабшають, що призводить до зменшення імунітету. Сім’ї тоді більш схильні до гострого перебігу нозематозу і варроатозу. Бджоли-годувальниці, що погано харчуються білковим кормом, виділяють помітно менше бджолиного молочка, і не в змозі забезпечити виведення здорових, у доброму стані, нових поколінь бджіл. Можна сказати, що забезпечення бджіл великою кількістю пилку та перги також є однією з форм боротьби за їхнє здоров’я.

Навесні, як правило, немає особливих проблем із забезпеченням наших бджіл пилком. Однак якщо восени біля пасіки немає пилконосів (гречки, вересу та ін.), необхідні запаси перги слід забезпечити заздалегідь під час цвітіння кульбаби, фруктових дерев або ріпаку. Не представляє особливих труднощів отримати 4-5 рамок з пергою. Для цього в медове відділення першим від розділової решітки ставлять добрий, світлий стільник, який через 5-6 днів, заповнений пергою, виймають і зберігають у приміщенні, оберігаючи від бджіл та мишей. На його місце ставлять наступну рамку з гарною сушшю. При подальшому формуванні гнізд у зиму (близько 20-го липня), за рамками, призначеними в зиму, дають розділову решітку і за нею – 5-6 рамок з пергою (що зберігалися в приміщенні), а за ними рамкову годівницю (або стельову), так щоб вхід до неї знаходився за останньою рамкою. Цього ж дня починають сильно підгодовувати бджіл сиропом (3:2) до заповнення та запечатування стільників.

Потім все це виймають і дають бджолам вже близько 20 серпня під час останнього формування гнізд перед підживленням у зиму для поповнення кормових запасів. Кожна сім’я повинна мати 2-3 такі рамки. Краще, якщо у нас ще залишиться рамка-друга на сім’ю для можливого поповнення запасів перги напровесні. Для цих робіт обирають сильні сім’ї.

Також маємо подбати про тривалий період, коли сім’я не виводить розплоду. Тим самим ми створюємо несприятливі умови для розвитку варроатозу та нозематозу. Nosema для свого розвитку потребує високої температури, а у зимуючого клубу, що не вирощує розплід, такої немає. Кліщі Varroa спочатку споживають ювенальний гормон личинок бджолиного розплоду, і лише потім приступають до розмноження.

Найбільше цих паразитів природним чином гине наприкінці зимівлі. Це звільняє наші сім’ї від кліща, що лишився після попередніх обробок.

Зазначають, що у боротьбі з варроатозом, повинні застосовуватися санітарно-гігієнічні процедури та лікування ефірними оліями та органічними кислотами. Хоча ці методи досить трудомісткі, але завдяки їм виключається забруднення бджолиних  продуктів, які не тільки харчові, а й лікувальні. На невеликих аматорських пасіках проведення цих прийомів цілком реально.

Біотехнічні прийоми (видалення запечатаного трутневого розплоду з будівельних рамок) дозволяють видалити багато кліщів Varroa. Ці паразити виявляють великий потяг до трутневого розплоду (нижча, ніж у бджолиному розплоді, температура, а також краще його  постачання кормом) і охоче проникають у стільники з трутневим розплодом безпосередньо перед їх запечатуванням. Видалення навесні запечатаного трутневого розплоду перешкоджає швидкому наростанню популяції паразита у вулику.

Використання ефірних олій (евкаліптової чи анісової) ефективно не тільки при варроатозі, але й при нозематозі.

Органічні кислоти (молочна чи щавлева) є природними складовими перги чи меду. Додаткова їх кількість не викликає у кліща Varroa підвищеної резистентності. Молочна кислота покращує кондицію та фізіологічний стан, а також тривалість життя бджіл, обмежуючи розвиток мікроорганізмів, а також сприяє росту природного імунітету бджіл.

Прийоми, що використовуються, дозволяють готувати в зиму сильні, здорові сім’ї. Крім того, не псують ні бджолопродукти, ні середовище у вулику.

Моя боротьба з варроатозом заснована на шведському варіанті (трохи модифікованому), і складається з наступних етапів:

1. Навесні, з появою перших медоносів, даю кожній сім’ї чотири рази через 4 дні по 0,25-0,3 л рідкого (1:1) сиропу з евкаліптовою або анісовою олією (їх можна придбати в аптеці). На 1 л сиропу (1:1) додаю 1 г (42 краплі) олії, розчиненої в невеликій кількості (столовій ложці) алкоголю. Сироп вливаю в невелику рамкову годівницю, яка протягом усього сезону перебуває у гнізді. До зими встановлюю її, як крайню, поруч із бічною подушкою біля бічної стінки. Це дозволяє мені давати сім’ї лікувальний сироп, не турбуючи бджіл у гнізді.  Годівниця – це звичайна рамка з додатковою планкою, оббита по обидва боки твердою ДВП (3 мм) розмірами 240х70 мм. У верхньому бруску рамки просвердлено отвір, що закривається пробкою діаметром 15 мм і що дозволяє вливати в годівницю сироп.

2. З половини квітня до середини липня вилучаю з вулика запечатаний трутневий розплід, а разом із ним і велику кількість кліща Varroa. За допомогою розділових решіток залишаю матці 7 рамок і даю в сім’ю будівельну рамку. Сім’я повинна мати тим часом освоєними, як мінімум, 5 рамок (близько 75 дм.кв). Як крайню ставлю малу рамкову годівницю. Будівельна рамка – це звичайна гніздова з додатковою планкою, що встановлена ​​посередині висоти рамки. У нижній частині укріплена вощина, яку сім’я забудовує хорошим бджолиним стільником, а у верхній частині бджоли можуть вільно будувати стільник з будь-якими осередками, найчастіше, трутневими. Верхня планка будівельної рамки є відокремленою, що підвішується у вулик за допомогою спеціально вигнутих металевих пластинок, прибитих до бокових планок.

Щотижня перевіряю, чи забудована та засіяна будівельна рамка, – а так буває найчастіше, – і переношу верхню планку разом з відбудованим стільником на іншу будівельну рамку, яку поміщаю в медове відділення, як крайню біля бічного утеплення. У робочу рамку у гніздову частину даю нову верхню планку. Ще через тиждень видаляю відбудовану із запечатаним трутневим розплодом та знищую паразитів Varroа. Можна залити стільничок окропом або віддати його птахам, які дуже охоче з’їдають трутнів у різній стадії їх розвитку, а стільничок, що залишився, прибрати на перетопку. Роблю це в недоступних для бджіл місцях, тому що за відсутності взятку бджоли масами нападатимуть на ці стільнички, і можуть розносити кліщів по вуликах. Ці процедури повторюю щотижня до середини липня.

Надставку – якщо вона є, наприклад, у «дадані», – потрібно ставити так, щоб мати вільний доступ до будівельної рамки.

3. У третій декаді липня (після відкачування меду та перед підготовкою бджіл до зими) проводжу обприскування молочною кислотою. У кип’ячену воду з температурою близько 30°С вливаю молочну кислоту в такій кількості, щоб одержати розчин концентрацією 12-15%. У ветеринарних аптеках можна купити 50% кислоту. Її слід розбавити, даючи 3 частини води на 1 частину такої кислоти. Використовую обприскувач типу «Росинки». Форсунку підбираю таку, щоб виходив туман. Температура повітря в цей час не повинна бути нижчою за 12-15°С. На одну рамку використовую 10-12 мл розчину, а на в сім’ю – близько 120-150 мл. Розчин молочної кислоти не має негативного впливу на відкритий розплід. Піднявши кришку, виймаю по черзі всі рамки з бджолами, що їх обсиджують, і обприскую з обох боків. Рідина повинна трохи змочувати бджіл. Під час процедури рамки слід тримати над вуликом, оскільки деякі бджоли можуть з них падати. Особливу увагу слід звертати на те, щоб не втратити матку. Слід також оббризкати бджіл, що сидять на стінках та на дні вулика. Під час обробки бджоли поводяться спокійно. Рекомендується при обприскуванні користуватися гумовими рукавицями, тому що шкіра рук, що тримають рамки, протягом 1-2 днів може залишатися шорсткою.

4. Наприкінці жовтня – на початку листопада використовую обприскування бджіл 3,2% розчином щавлевої кислоти. У сім’ях вже немає розплоду, і процедура дозволяє дуже ефективно знищити кліщів, що залишилися після попередніх обробок. Температура повітря повинна бути вище 0°С, а розчин, що використовується, повинен мати температуру близько 35܄°С. Готую його, розмішуючи пластиковою ложкою у скляному посуді 400 мл теплої води, 400 г цукру та 30 г кристаликів щавлевої кислоти, а також 5 мл евкаліптової олії, розчиненої у столовій ложці спирту. Виходить близько 600 мл робочого 3,2% розчину. Цієї кількості достатньо для обробки 20 сімей.

Впорскую 5 мл розчину на бджіл, що знаходяться в вуличці. Використовую 5-міліметрові шприци без голок, які заздалегідь був набраний робочий розчин. Щавлеву кислоту застосовую лише один раз на сезон.

Щавлева кислота отруйна для людини. Може спричиняти опіки шкіри, слизових оболонок, легень, розкладання кальцію в організмі. Тому потрібно бути дуже обережним та користуватися відповідним захистом під час його застосування.

Такий спосіб боротьби з варроатозом майже повністю позбавляє від кліща. Дуже суттєво те, що й одержані продукти вільні від забруднення залишками синтетичних акарицидів, що використовуються зазвичай для боротьби з Varroa, і нешкідливі для бджіл та людей.

Автор: Артем КОШЕЛЮК.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *