медові підприємці
Цікаво

Історії успіху французьких медових підприємців

Думка про те, що проблеми супроводжують лише українських бджолярів, а ось у Європі колеги перебувають у достатку ніяких зусиль до того не докладаючи хибні. Ті ж проблеми, турботи та ж тяжка праця. Як і в нас, щоб вижити і досягти бажаного достатку, доводиться багато трудиться, ризикувати, падати і знову підніматися.

Нижче дві характерні історії успіху французьких підприємців.

NOUGATS SILVAIN із Сен-Дід’є – перлина меду і мигдалю

Сім’я Сільвен століттями жила в чарівному маленькому селі Сен-Дідьє, що в провінції Прованс. Традиційно вирощувала виноград та вишні. Наприкінці 80-х років минулого століття, криза та європейські квоти на виробництво їх продукції призвели до того, що практично весь урожай довелося викинути у смітник. Доходи сильно впали, жити практично стало нема за що.

Тоді два брати П’єр і Філіп Сільвен разом з дружинами Ремідос і Клодін вирішили ризикнути та розширити бізнес. У них на ділянці росло кілька мигдальних дерев і була невелика аматорська пасіка. Горіхів і меду вистачало сім’ї для власних потреб і для приготування улюблених сімейних ласощів – нуги. Нуга це східні ласощі, які потрапили до Європи в XV столітті з Азії, і стали дуже популярними. Особливо в Іспанії та Франції. А в північному Провансі з’явився рецепт нуги під маркою Монтелімар (за назвою однойменного міста), який став мало не візитівкою провінції. До складу входить лавандовий мед, цукор та горіхи, переважно мигдаль або фісташки. Пік попиту на ці ласощі у Франції припадає на різдвяні свята. Ось і подумали брати, чому б не поставити домашнє десертне хобі на промислову основу. У 1995 році вони зареєстрували компанію Nougats Silvain і активно взялися до справи. Поступово придбали промислове обладнання. Мигдалеві насадження збільшилися до 30 гектарів, а кількість бджолосімей до 400. Крім того, вони не залишили вирощування винограду і вишні, тільки тепер це дає їм додатковий дохід, а основне, це виробництво нуги. У господарстві постійно працює 13 робітників, а взимку на піку попиту цих солодощів – до 20.

Чималу пасіку обслуговує родич сім’ї Сільвен. Вивозять її на лавандові поля. 

Ви повинні увійти, щоб прочитати решту цієї статті. Будь ласка, увійдіть або оформіть передплату на електронний варіант газети.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *