Жителі села Найче, що у провінції Гандаки, Непал, заробляють на життя натуральним сільським господарством, збиранням плодів у гірських лісах. Традиційним промислом є також добування дикого меду. Місцева гімалайська гігантська медоносна бджола (Apis Laboriosa), яка може досягати 3 см у довжину, будує гнізда в ущелинах скель на висоті до 4100 м. Дістатись до них вкрай важко. Мисливцям за медом часом доводиться ризикувати життям і здоров’ям добираючись за медом по крутих скелях на великі висоти. Потім зависаючи на мотузках над прірвою, зазнаючи болісних нападів розлючених бджіл, треба вирізати у вузьких проходах стільники з медом і у величезних корзинах спускати їх до стежок. На полювання виходять великими групами по 10-15 чоловік. Вдалим вважається полювання, якщо з одного гнізда вдається витягти до 15 літрів меду. Добича «дикого меду» – це складне і небезпечне ремесло, яке передається з покоління в покоління.
Ще зовсім недавно «дикий мед» не мав великої цінності. Його помірно вживали, переганяли на самогонку, сушили й у такому вигляді додавали до тютюну. Більше цінився віск, що йшов на свічки для освітлення хатин. Але поступово все змінилося. У світі непальський мед став набирати шаленої популярності через свій незвичайний смак. Ще йому приписують лікувальні властивості, а також легкий психотропний ефект (той самий “шалений мед” що особливо цінується серед певної категорії людей). Двадцять років тому мед, зібраний жителями села Найче, продавався приблизно за 500 рупій (145 грн.) за літр. Сьогодні ціна сягає 2500 рупій (725 грн.), у Катманду ціна ще вище, а на світовому ринку вартість взагалі захмарна. 250-грамова баночка в Інтереті коштує 135 доларів.
Висока ціна спровокувала місцевих жителів активізувати пошук гнізд бджіл і часто вдаватися до варварського вилучення меду, яке викликає загибель сім’ї. Чисельність бджіл стала швидко скорочуватися. Цьому сприяло також використання пестицидів, зменшення квіткової різноманітності, збільшення кількості шкідників та хижаків. Як наслідок, кількість бджіл, а значить і непальського «дикого» меду швидко скорочується. Ратна Тхапа, старший науковий співробітник Університету Трібхуван у Катманду, вважає, що кількість сімей гімалайських скельних медоносних бджіл щороку скорочується на 70%!
Місцева влада тільки зараз побачила в цьому серйозну загрозу. Сурендра Радж Джоші з Міжнародного центру комплексного розвитку гірських районів (ICIMOD) рекомендує уряду вжити заходів протидій. Серед них: дозволити збирання лише частину стільників із бджолиного гнізда, підвищити обізнаність населення про важливість охорони лісів та квіткового розмаїття регіону, а також посилити захист аборигенної бджоли всіма доступними засобами.
Ризик втратити місцевих бджіл, цінний мед та гарне джерело доходу став доходити і до місцевих жителів. Нащадковий мисливець Гурунг каже: «Природа – наш Бог! Ми повинні поважати і старанно оберігати бджіл, як це робили наші предки, щоб вони могли продовжувати виробляти мед ще століттями».
Анатолій ГУРМАН, телеграм-канал автора https://t.me/pasikadenzadnem
