Дивно, наскільки середньостатистична людина мало знає про продукти бджільництва. Наприклад, найпоширеніше питання ГУГЛу про мед звучить так: «Мед це блювота бджіл?». Про інший продукт ще більш убивчо: «Прополіс це какашки бджіл?». Відомо, що безкомпромісні вегетаріанці відносять мед до табуйованих продуктів. Чого б це? Адже для більшості мед викликає приємну асоціацію – сонячний день, квіткове поле, апетитні, ароматні стільники. І аж ніяк не скотобійню, біль та ковбасний цех. Можливо, що і цього разу в основі відказу від споживання невірна поінформованість про походження меду?

Коротко про це. Бджола збирає на квітах нектар шляхом всмоктування його хоботом (язиком) не у шлунок, а у спеціально для цього пристосований зобик. Повернувшись у вулик комаха віддає солодку рідину бджолам-приймачам, які поміщають її в стільники. Далі «домашні» бджоли збагачують нектар ферментами своїх залоз, які розщеплюють складні цукри на прості (на глюкозу та фруктозу). Це для того, щоб мед добре і без проблем засвоювався бджолами надалі як енергетичний корм. А щоб він довго зберігався, бджоли видаляють зайву вологу та запечатують стільники восковою кришечкою. Чистий, благородний, смачний, калорійний продукт, і, головне, жодна жива душа не постраждала. Чим же він не догодив веганам? Виявляється, саме наявністю ферментів якими бджоли насичують нектар. Усі вони мають білкову основу. Отже, мають тваринне походження. Як наслідок – табу. І це незважаючи на мізерну їх кількість…

Ще вегетаріанці вважають, що думка про те, що бджоли збирають мед для людини – хибна. Це їх законі запаси корму, щоб пережити холодну пору року. Забирати його означає експлуатувати живих істот. Це теж суперечить їхнім принципам.

Як добре для бджолярів, що таких людей не багато. Інакше, біда…

Анатолій ГУРМАН