Застосування сучасних матеріалів та інструментів дозволяє робити легкі, досить довговічні та дуже зручні в експлуатації пастки. За основу взяв циліндричну форму борті, але не з міркувань подібності до природного житла бджіл: у моїй практиці рої з однаковим успіхом заселяли пастки різних форм і конструкцій. Просто циліндр на стовбурі дерева не так впадає в очі, а значить і менша ймовірність руйнування пастки.
Верхня та нижня основи – круги ø 300 мм – випиляє електролобзиком з фанери товщиною 8-10 мм. Поєднавши їх рейками довжиною 750 мм, отримав каркас пастки. В одній з рейок зро- бив два отвори 25-30 мм на відстані 400 мм від верхньої основи і 10 мм один від одного. За допомогою паяльника прикріпив до верхньої основи шматок старого стільника, розмістивши на холодний занос.
Краще, якщо в ньому буде трохи меду та перги. Згодом у мене зібралося багато пасток, в яких вже побували рої та відбудували стільники, а це найкраще «запрошення» для бджіл. У центрі верхньої основи просвердлив отвір для дроту, на кінці якого зробив петлю. Після цього каркас обшив двох- або тришаровим пакувальним картоном, використовуючи меблевий степлер. Навпроти отворів у каркасі прорізав у картоні льотки і за допомогою паяльника покрив їх розплавленим воском та прополісом. Для захисту від опадів на пастку натягнув чорний поліетиленовий пакет та закріпив скотчем. Вийшло чудове житло для бджіл масою всього 3 кг та об’ємом понад 50000 см3. Для будь-якого, навіть найбільшого рою це дуже привабливе житло.
Існують різні думки щодо розміщення пасток у лісі. Вважаю, якби бджоли були строго прив’язані до певного напрямку льотка, породи дерева та його місцезнаходження в лісі і заселяли дупла тільки на певній висоті, вони ніколи не досягли б такого поширення на Землі. Саме пристосованість дозволила їм зберегтися як виду та процвітати.
Виходячи з цього, розвішую пастки в місцях, доступних для підходу та під’їзду на велосипеді або машині, на зручній для мене висоті (використовують алюмінієві сходи заввишки 2,5 м). Помітив, що рої однаково добре заселяють пастки на соснах, ялинках, березах, вербах. Спрямованість льотка теж має важливого значення.
Іноді повісиш паст ку в мальовничому місці на високому дереві, як прадіди-бортники вчили, так рівно і акуратно, що думаєш: «Сам би оселився». Але ні: рік минає, інший – не подобається бджолам це житло. А буває, поїдеш її вішати, застигне гроза. Прикріпити пастку до першого дерева, що трапився на околиці посадки, та ще прив’яжеш абияк – адже дощ! А за тиждень приїдеш – оселилися, рідні.
Те, що в пастці рій, відразу помітно з поведінки бджіл у льотків. Розвідниці кружляють біля них, залітають усередину, затримуються на кілька секунд, вилітають, досліджують пастку, дерево на якому вона висить-доглядаються. Роєві ж бджоли потоком вилітають із льотків у поле і повертаються назад із нектаром та пилком. Зробив гумові втулки (можна дерев’яні), якими затикаю льотки, дочекавшись вечора, коли припиняється. Знімаю пастку з дерева, акурат но поміщаю в полотняний мішок і зав’язую.
Якщо «ловчі угіддя» знаходяться далеко від будинку, пробки з льотків можна витягнути через полотно, щоб бджоли не запарились дорогою. На пасіці пастку з роєм ставлю поруч із порожнім вуликом, у який збираюся його пересаджувати, і одразу видаляю втулки. Вранці наступного дня, якщо погода сприя- тиме, формую гніздо для рою. Заповнюю його рамками з вощиною та сушиною. Якщо роїв багато та стільникових рамок не вистачає, можна поставити все з вощиною, роєві бджоли швидко її відбудують.
Після такої підготовки пускаю кілька великих клубів диму в кожен льоток пастки і знімаю з неї плівку. У верхній частині вирізаю в картоні два великі отвори один навпроти одного, періодично пускаючи туди дим. Як правило, бджоли спокійно висять гроном у верхній частині пастки.
Прикладаю до приготовленого гнізда пастку одним з отворів і різко струшую бджіл. Зазвичай більша їх частина відразу обсипається. Після цього можна, вирізавши невеликий отвір у нижній частині пастки, потихеньку пускаючи туди дим, зігнати решту бджіл у вулик. Або, знявши пастку з вулика (прикривши рамки холстиком), акуратно її повністю розкрити і покласти край картону на прилітну дошку, щоб дати можливість бджолам, що залишилися, зайти в нове житло через льоток.
