Доброго дня, шановні читачі!
Серпень – місяць збирання врожаю, не тільки у полі та саду, а й у бджолярів. Цей, насичений різними видами робіт період, закладає основу успішної зимівлі бджіл.
Зараз, дивлячись на соціальні мережі та спілкуючись з пасічниками, зрозуміло, що найбільше хвилювання виклика- ють пошуки покупців меду, а друге – де отримати чесну ціну.
Україна веде війну і медовий бізнес так само переживає її наслідки. Фактично, за існуючих економічних обставин, мед виявився не найголовнішим продуктом у споживчому кошику українця, незважаючи на всі його корисні властивості. До війни, це був час проведення медових свят, ярмарків та фестивалів які допомагали бджолярам реалізувати свіжий мед та продукти бджільництва своїм покупцям, а зараз, такі заходи або поодинокі або не проводяться з міркувань безпеки.
Бджолярі, аналізуючи ситуацію, посилаються до експортерів, заготовачів, спілки…. на те, що все подорожчало, що ціна меду занадто низька, що немає закупок та інше.
Велика кількість дискусій про існуючу ціну, та яку ціну вважати справедливою.
Перше, що треба прийняти, що Ринок – це завжди компроміс між продавцем та покупцем. Основу ринкових відносин формують два економічних поняття – попит та пропозиція. Тобто, один (Продавець) має бажання продати свій товар – далі Пропозиція, а інший (Покупець) зацікавлений придбати цей товар – далі Попит і вони шляхом пошуку компромісу формують ринкову ціну товару.
Саме, рівновага (баланс) попиту/пропозиції – створюють ринкову ціну товару.
Як у будь-якій галузі, для того щоб продукувати високу ціну, потрібно докласти багато зусиль у маркетинг для створення попиту. Просування свого продукту на зовнішні ринки, це ще більш складне завдання – системна, затратна та тривала робота. Експорт продукції вимагає постійного контролю якості та безпечності продукту, а для меду ще й прозорості походження.
Якщо бджолярі хочуть отримувати вищу ціну за свій продукт, то необхідно робити рекламу продуктів бджільництва та розповідати про їхні корисні властивості широкій аудиторії потенційних споживачів, які згодом можуть стати покуп- цями. Рекламні матеріали, які публікуються зараз, майже непомітні або їх недостатньо.
Подібну ситуацію українське бджільництво проходило 20 років тому. Були різні варіанти рішення – створювався «Фонд пропаганди українських продуктів бджільництва, видавалися друковані матеріали – брошури «Діда Василя» про мед та пилок, книжки та публікації у ЗМІ.
Як ми можемо бачити, цей процес і досі некерований та безсистемний, через відсутність підтримки збоку пасічників та проходить без їхньої участі. Активність бджолярів у проведенні маркетингових програм та стратегій майже відсутня. Незрозумілим залишається, яким чином можна залучити пасічників до участі у пропаганді, рекламі та популяризації вживання продуктів бджільництва в Україні так і на зовнішніх ринках.
Спілки та асоціації мають усі можливості для про- ведення пропаганди корисних властивостей продуктів бджільництва по всій країні, до співпраці з державними інституціями по створенню і формуванню бренду українського меду на зовнішніх ринках, для зовнішніх споживачів, але їм бракує фахівців та фінансування, саме через відсутність активної підтримки від пасічників.
Нажаль, таким чином коло замикається! Ви можете написати нам свої варіанти рішення. Ми маємо приклади декількох діючих невеликих кооперативів та громадських організацій, які успішно реалізують плани своїх членів, але це дуже малий відсоток від загальної кількості пасічників. Вивчаючи та масштабуючи їхній досвід можна було б досягти гарних результатів.
Вітаємо бджолярів із Днем пасічника, бажаємо міцного здоров’я Вам та вашим бджілкам!
