В життєдіяльності медоносних бджіл виділяють як мінімум два характерні періоди – активний (весняно-літній) і пасивний (осінньо-зимовий). Кожен з них характерний фізіологічними особливостями в поведінці бджолосімей, а відповідно і супроводжується характерним для нього видом робіт, які пасічнику рекомендується або не рекомендується проводити в цей час. У переліку спеціалізованих за сезоном робіт умовно виділяють більш важливі і «менш важливі».
А як же бути з організацією та забезпеченням вентиляції бджолиного житла протягом року? Це завдання із розряду головних чи другорядних?
Необхідно відзначити, що в природних умовах бджолосім’ї, і це відомо, селяться в дуплах живих дерев, ущелинах гірських порід і т. д. Основу їх розплідного гнізда складають воскові стільники, що звисають язиками, закріплені на відстані 9 -13 мм один від одного. Товщина стільника в місцях зберігання меду 37-45 мм і більше, а там, де розташований бджолиний розплід – 25 мм. Вентиляція такого гнізда об’ємом 90-120 дм³ виробляється бджолами без втручання ззовні та відповідно до біологічної потреби бджолосім’ї протягом року.
Що ж до вентиляції житла бджолосімей при утриманні, розведенні та використанні їх на зборі нектару, та запиленні в умовах організованих пасік, то це дещо інша постановка проблеми. Її особливість полягає в тому, що термін «вентиляція» трактується як провітрювання приміщень за допомогою спеціальних пристроїв. Якщо застосувати дане визначення до житла медоносних бджіл, то провітрювання (вентиляція) асоціюється в першу чергу з необхідністю облаштування вентиляції робочих обсягів рамкових вуликів де розташоване розплідне гніздо бджолосім’ї. І тут, на перший погляд, як би все зрозуміло, і питань треба вентилювати робоче гніздо чи не виникає. При цьому лише передбачається. що конструкція прийнятої системи вуликів повинна відповідати вимогам чинного стандарту, вони мають бути сухими, теплими, добре провітрюваними (вентильованими), забезпечувати комфортне перебування в них бджіл як в активний, так і пасивний періоди.
Примітно і те, що в рамковому вулику будь-якої конструкції відстань між стінками і бічними планками рамок рекомендується дотримуватися рівних: 7,5-8,0 мм; між центрами поряд розташованих рамок 37-38 мм; товщина та ширина верхніх брусків повинна бути відповідно 20 та 25 мм.
Практика роботи з бджолосім’ями, що містяться в рамкових вуликах показує, що недотримання рекомендованих розмірів призводить до того, що просвіти менше 7,5- 8 мм прополісуються бджолами.. а більше 8 мм – забудовуються щільниками, погіршуючи вентиляцію вулика.
Бджолам, як і всім живим істотам, потрібне повітря. Він повинен вступати до бджолиного вулика завжди, незалежно від сезону. Відсутність припливу свіжого повітря згубно відбивається на життєдіяльності бджіл, особливо з їхньої продуктивності. Належний повітрообмін необхідний не тільки в холодну пору року, під час зимівлі, але і навесні та влітку, коли бджоли починають виводити розплід, а також виробляти мед. При достатньому повітрообміні бджоли не страждають від нестачі свіжого повітря, а завдяки оптимальному газообміну у вуликах не залишаються надлишки пари, не накопичується конденсат.
Повітря, що надходить у бджолине гніздо через льоток, має переміщатися, циркулюючи, вгору. Щоб створити такі умови у вулику, має бути повітряний простір – повітряна подушка. Часто вона утворюється там, де немає рамок, за заставною дошкою. Однак, якщо немає можливості створити такий простір, доводиться (при використанні міжрамкових вкладишів) виймати крайню стельову планку для полегшення генерації повітряних потоків. Якщо застосовується для утеплення плівка або полотно, потрібно відігнути їх на 4-6 см з одного боку, що також покращує ефект вентиляції. Хороша вентиляція вулика забезпечує гарне здоров’я бджолосімей; відмінний мед; високу продуктивність бджіл; ефективне нарощування чисельності бджолиної сім’ї тощо.
Тепер щодо використання спеціальних пристроїв для формування та забезпечення фізіологічно задовільних параметрів мікроклімату у вулику протягом активного та пасивного періодів, то не все представляється так однозначно. Адже йдеться практично про необхідність кондиціювання обмежених робочих обсягів штучно створених людиною жител для бджіл. Причому в цьому просторі знаходилася і жива субстанція – бджолина сім’я, яка в залежності від збігу безлічі подразнюючих її факторів зовнішнього середовища прагне компенсувати їх негативний вплив і підтримувати режими життєдіяльності збалансовано з фізіологічно заданою стабільністю і точністю.
Серед таких факторів: – температура; вологість; сила бджолосім’ї; порода бджіл; якість кормів; матеріали з яких виготовлений вулик; утеплення його стінок і перебірок; наявність щілин та розташування льотків; тривалість “без обльоту”; наявність протягів; вплив атмосферних опадів; проникнення шкідників бджіл у вулик; спосіб зимівлі; напрям руху повітряних потоків у вулику; кратність повітрообміну. І це далеко не все, що протягом року робить більший чи менший вплив на поведінку та реакцію бджолосім’ї, а, отже, і на інтенсивність вентиляції вуликів.
У зв’язку з цим є показовим звернути увагу на те, яку шкоду може завдати бджолосім’ї і навіть пасіці недооцінка організації належної вентиляції в прохолодну пору року, у тому числі і невідповідність величини льоткових вкладишів (часто занадто малі), а також нераціональне формування гнізд на зиму (залишають у гнізді велику кількість рамок, що не зайняті бджолами). Велике гніздо погано впливає на циркуляцію повітря всередині вулика, ускладнює вільне переміщення повітря, а водяній парі потрібно більше часу на те, щоб вийти з вулика. Частина водяної пари накопичується на необсиджуваних бджолами стільниках, і навесні стільники, з кормом, пліснявіють.
Майже кожен пасічник мав можливість бачити негативний вплив підвищеної вологості у вулику під час зимівлі, а навесні під час побіжного огляду помічав, що рамки, утеплення та внутрішні стінки вуликів сирі. В екстремальних випадках доводиться мати справу з конденсованою вологою на дні вулика і з цвілими кормовими рамками. Підвищена вологість у вулику є для бджіл шкідливим явищем і може призводити до осипу бджолосімей під час зимівлі.
Вологість – не що інше як вода, а як відомо, щоб випарувати її надлишок, потрібна відносно велика кількість енергії. Якщо бджоли знаходяться в сухому вулику вони витрачають менше енергії (тепла) і при великому морозі зимовий клуб (його зовнішня «кірка») більш рухлива і без проблем може нормально функціонувати.
Таким чином, з вище наведеного слідує висновок, що успішне утримання, розведення та використання бджіл залежить не тільки від сили бджолосім’ї, запасів якісного корму, а й від тієї уваги, яку приділяє пасічник питанням організації ефективної вентиляції в активний та пасивний періоди життєдіяльності. бджіл. Хороша вентиляція необхідна для ефективного газообміну: з вуликах (приплив свіжого повітря і вихід вуглекислого газу та парів води)
