В українців та інших європейських народів священне значення бджоли ґрунтується виключно на християнських легендах.  Але ж загальновідомо, що широке використання меду почалося задовго до виникнення і поширення християнства. За повір’ями багатьох стародавніх народів, мед, як речовина неповторна за смаком і ароматом, не належить до продуктів землі, а знаходиться світі вищому, піднебесному, де знаходяться зорі. Звідси він падає на землю, особливо на квіти, з яких вже беруть його бджоли. 

Мед падає на землю разом з ранковою росою, яка в нас часто і називається медовою або медвяною. На Західному Поліссі ще й тепер переповідають легенди про “медову росу”, яка випадає дуже рідко, але тоді її можна пити просто з рослин.

Пліній називав мед небесною (зоряною)росою. Вергілій напій богів нектар ототожнював з медом. 

Світова міфологія густо всіяна віруваннями про те, що верховні боги їли й пили амброзію (їжа богів), запиваючи її нектаром з квітів. На думку С. Килимника, саме ця їжа (амброзія і нектар) була у знадобі душам-духам, прихильним до людини, оскільки її збирають бджоли з квітів, де, за давніми віруваннями, народжувалися діти й приходили на світ Божий.

За народним повір’ям, якщо дитя купати “в меду” (в купелі розчиняти трохи меду), то дитину всі любитимуть. Це відображено і в пісні: “Мала мати одну дочку та й купала у медочку”.

Мед, який у давнину вважався їжею Богів, був невід’ємним елементом родинної обрядовості українців. 

Велику роль меду і воску в обрядодіях дослідники пояснюють святістю бджоли. Вона – “Божа мушка”, “Божа пташка”, “Свята” а значить і продукти її святі.

Мед широко використовувався у багатьох звичаях і обрядах української родини. Готуючи для породіллі тонізуючий напій з трав, баба-повитуха додавала в нього і мед, щоб додати жінці сил. Поліжницю частували медом і після народження дитини – щоб молоко прибувало. На Володавщині, прийнявши дитину, баба готувала “крупник” (горілку з медом) і давала його породіллі та бризкала краплю цього напою на вуста немовляти. На Гуцульщині і Бойківщині мед додавали у першу купіль дівчинки – “щоб люди любили, на вулиці діти не били”

Поширеним в родильній обрядовості був звичай приносити породіллі мед. На Холмщині і Підляшші жінка, яка йшла вперше загодовувати новонароджену дитину, обов’язково несла з собою мед.

В ряді реґіонів України жінки приносили мед на одвідки і на родини, як пригощання для молодої матері. Мед мав відновити сили й здоров’я матері та принести щасливе життя немовляті. На Поділлі мед вважався також неодмінним компонентом частування на родинах, оскільки він мав забезпечити солодке життя новонародженому. На Західному Поліссі та майбутня кума впродовж тижня приносила породіллі мед разом з іншими продуктами. В цьому звичаї вчені вбачають залишки традицій умилостивлення богині Рожаниці. На Холмщині мед подавали наприкінці хрестин, щоб новонародженому було “солодке життя”.

Мед був важливим атрибутом і у весільній обрядовості. На Гуцульщині, коли приходили свати, мати, на знак згоди віддати дочку заміж, обсипала наречених пшеницею, білою вовною і подавала їм мед, який символізував єдність нареченого й нареченої та їхніх родів і рішення молодих побратися. На заручинах, серед інших страв, також обов’язково подавали мед.

Про те, що мед був присутнім на заручинах і в інших регіонах України можна судити з пісні, записаної на Житомирському Поліссі:

На заручини йдемо, мед-горілку несемо.Будем пити мед-горілку, за хорошую дівку.

Медівка – український цілющий напій

Atzemopoulos et al. (2022) відзначають, що медовуха містить багато біологічно активних речовин, таких як фенольні сполуки, отримані з меду.

Метою дослідження було оцінити та порівняти антиоксидантну активність меду, зібраного з Castanea sativa Mill. (Каштан їстівний) в Греції, та виготовленої з нього медовухи.

Мед змішували з водою у співвідношенні 1:2 і пастеризували при 70⁰С протягом двох хвилин. Ферментацію меду проводили з використанням штаму дріжджів М12 Saccharomyces cerevisiae var. diastaticus протягом 30 днів при 19⁰С.

Відмінності між зразками меду та медовухи перевіряли за допомогою дисперсійного аналізу.

Медовуха продемонструвала вищу антиоксидантну активність, ніж мед.Це можна пояснити виробництвом антиоксидантів дріжджами під час бродіння. Дріжджі виробляють леткі феноли, які можуть реагувати з радикалами. Низький рівень кисню в поєднанні з високою концентрацією спирту сприяє виробництву вторинних метаболітів дріжджами.